Вагон №13

– Ти гадаеш, у цiй краiнi так легко знайти собi роботу? Я ось скiльки оббивала пороги на бiржi, готова була навiть за дрiб’язок… Головне, аби робота була сидячою… А вони менi все одне товкмачать: «Отримуете пенсiю по iнвалiдностi, то й тiштеся… Іншi ось зовсiм прибуткiв не мають»… Як не крути, але таки легше нам було, коли працювала фабрика для iнвалiдiв… На тих свiчках, що ми вiдливали, багато не заробиш, це правда… Але додаткова копiйка вiдчувалася…

– А чому ii закрили? – Любчик пригадав часи, коли мама шкутильгала щодня на роботу у цех по вiдливу свiчок.

По ночах iй нестерпно нила нога, бо ж навiть отой шлях до роботи на околицi мiста давався взнаки. Але й справдi, вдома зрiдка з’являлися ласощi, а свiчками, винесеними за пазухою через прохiдну, приторговувала по недiлях на мiському ринку.

– Чому-чому? Фабрику спонсорував один бiзнесмен, який перед виборами собi рейтинг пiдвищував. А як у депутати пролiз, то про iнвалiдiв й думати забув.

– От паразити зажерливi… – Любчик знову пригадав про Едiка з його морепродуктами та екзотичним десертом i гидливо сплюнув. Цiкаво, такими покидьками народжуються чи вже стають у процесi виховання? Пiдiйшов до мами, обiйняв ii за плечi.

– Що у нас сьогоднi на обiд? А, власне, яка рiзниця? Я голодний, як звiр. Озброiвшись ложкою, Любчик поглинав за обидвi щоки суп без м’яса, а Нiна, примостившись у куточку, замилувано спостерiгала за сином.

Упiймавши той погляд, засоромився. – Ти хоч телик увiмкни, чи що? Бо у нас так тихо, як на поминках.

Нiна пiдвелася, клацнула кнопку телевiзора, i крiзь смугасте зображення на екранi замиготiли подii, що змусили розбурхати за останнi днi всю краiну. Журналiстка зосереджено коментувала подii, Жоден м’яз не здригався на ii обличчi.

«… Два тижнi тому парламентська опозицiя планувала строкову одноденну акцiю з концертом на Європейськiй площi, що й було проведено.

Оскiльки на Майданi вже були люди, опозицiя пiдключилася i оголосила безстрокову акцiю, тим самим створивши два майдани: один громадський, другий полiтичний. Другий, хоча за кiлькiстю перевершував перший, але за духом – нi, що i призвело до того, що майдани об'едналися i партiйнi прапори опустилися.

Тепер Украiна едина на однiй головнiй площi з единою вимогою: пiдписати угоду про асоцiацiю з Європейським Союзом.