На нашем сайте вы можете читать онлайн «Поринь у книгу». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Попаданцы. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Поринь у книгу

Автор
Жанр
Дата выхода
19 апреля 2017
Краткое содержание книги Поринь у книгу, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Поринь у книгу. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Влад Ковтуненко) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Після смерті мами Максим не може оправитися цілих два роки. Він пригнічений та дуже закритий. Постійно конфліктує з однокласниками та вчителями і єдиною радістю в житті вважає літературу. Одного дня хлопець отримує в подарунок від батька найрідкісніше видання улюбленого письменника, виконане лише в одному екземплярі. У ньому герой знаходить магічну річ, яка здатна закинути у сюжет будь-якої книги. Разом із кращою подругою Максим піддається спокусі. Діти відправляються до книги, однак навіть не підозрюють, яка плата чекає на них за користування магічним артефактом.
Поринь у книгу читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Поринь у книгу без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Максим згорнув книгу, як би це тяжко не було, i вже збирався поставити ii на полицю, коли помiтив невеликий папiрець, який висунувся з-помiж сторiнок.
– Це ще що? – знову запитав сам у себе Максим i витягнув його, зрозумiвши, що тримае в руках стареньку закладку, трiшки надiрвану зверху. З одного боку вона була списана незрозумiлими написами, мова яких зовсiм не нагадувала англiйську. Аби дiзнатись, що означають написи, Максим спробував використати «Перекладач Google», сподiваючись, що той визначить мову, але навiть Google нiчого не зрозумiв.
На iншому боцi закладки не було нiчого – просто бiлий папiр.
Максим обдивився дивний папiрець ще раз i спочатку навiть хотiв викинути, але закладка могла належати Джордану Гекстону. Можливо, саме завдяки iй вiн запам’ятовував, на якiй сторiнцi закiнчив писати чи редагувати книгу. Нi, викидати закладку не можна. Вона така ж цiнна, як i книга.
Можливо, Джордан залишив на нiй якесь послання, зашифрувавши в цих написах i тепер у Максима е шанс розшифрувати iх, прочитавши iсторiю автора.
Хлопець поклав закладку назад до книги, пiсля чого вмостився за робочий стiл, розгорнув пiдручник iз зарубiжноi лiтератури та почав читати, готуючись до завтрашньоi контрольноi. Хоча цю пiдготовку можна вважати найскладнiшою, адже думки про «Серед акул» не покидали голову.
4
– Як тобi книга? – запитав батько, коли ввечерi вони з Максимом сидiли за довгим столом, наминаючи спагетi з кисло-солодким соусом, таким, як колись готувала мама. Кухарка спробувала приготувати щось схоже, але частинки маминоi душi в ньому не було, через що хлопцю здавалося, що вiн iсть спагетi, политi лимонним соком.
– Ще не читав. Не було часу. Завтра контрольна i потрiбно гарно пiдготуватися, а то вчителька мозок виiсть.
– Максе, я ж тобi сотню разiв казав – одне твое слово i виiдати мозок будуть iй.
Максим хотiв з’iсти трохи спагетi, але апетит чомусь зникав. Та й цi слова батька. Вони лякали. Вiн був радий, що батько обiймае таку високу посаду, може вирiшити будь-яку проблему, i е одним iз тих, хто вирiшуе долю цiлоi краiни.
– Нi, дякую. Я хочу сам довести iй, що потрiбно рахуватися з чужою думкою.
– І як? – батько посмiхнувся. – Твоя Ельвiра Дмитрiвна – викладач радянського гарту. Це дуже принципiальнi та черствi люди.
– Я не думаю, що вона така. Можливо, у неi були проблеми в життi. Все-таки радянське минуле вважаеться тяжким.





