Поринь у книгу

Обережно взявши за край обкладинки, вiн розгорнув книгу, вiдчуваючи неймовiрний захват. На пожовклому паперi чорним чорнилом було виведено iм’я письменника i його послання:

Dedicates Katherine.

– Присвячую Катрiн, – прочитав Максим. Напевно, присвятити свое творiння коханiй людинi – це вищий прояв любовi.

Максим перегорнув ще одну сторiнку й побачив виведену великими лiтерами назву книги i малюнок – невелика водойма, iз якоi стирчало два плавники акул. По тiлу пройшов слабкий холодок.

Максим не тiльки чув або читав про цих iстот. Три роки тому, коли вони сiм’ею вiдпочивали на Червоному морi, хлопець став свiдком, як до пляжу пiдплила акула. Вiн досi не мiг забути, як завищали сирени, а рятiвники кинулись у воду й почали виганяти людей iз води на берег. Справжня панiка й лише через одну рибу.

Якщо герой Гекстона буде виживати серед цих iстот, то вони дiйсно небезпечнi. Адже всi героi письменника потрапляли в ситуацii, коли були змушенi боротися за життя з найнебезпечнiшими тваринами: ведмедями, вовками, тиграми, шершнями, кайманами i безлiччю iнших.

А тут – акули. Єдина iз цих тварин, яку хлопець дiйсно бачив на волi. Не в зоопарку, де вона б не представляла нiякоi небезпеки, а на волi, де ця рибина поводить себе, як справжня царiвна моря, обстоюючи територiю i проганяючи з неi нахабних людей. Того дня вона могла спокiйно напасти на будь-кого i вбити. І це було б по-справжньому, а не як у фiльмi зi штучною кров’ю.

– Цiкаво, як герой Гекстона опиниться серед акул, – сам у себе запитав Максим, а пiсля, усмiхаючись, додав: – А ще цiкавiше, як вiн врятуеться.

На наступнiй сторiнцi було те, за що будь-який фан письменника вiддав би всi своi грошi – пiдпис. Виведений самим письменником пiдпис, який тепер е автографом для Максима.

Батько дiйсно постарався. Дiстати настiльки рiдкiсну книгу американського письменника – це диво.

Максим перегорнув наступну сторiнку й тут дух дiйсно перехопило, а серце затрiпалося ще швидше.

Chapter 1.

Warm summer day in 1798, old fishing boat out to sea…

Максим тяжко видихнув. Нi. Зараз читати не потрiбно. Спочатку треба пiдготуватися до завтрашньоi контрольноi роботи, iнакше Ельвiра дiйсно з’iсть його. Вона гiрше будь-якоi тварюки, яку описував у книгах Гекстон. Хижаками хоча б керують iнстинкти при нападi на жертву, а старою бабцею – лише лють та думка про те, що тiльки вона може все знати.