Газават

У Конотопi жила Юлина бабуся по батьку, i нiхто до ладу не знав, чого ii вiдправили навчатися в цей задрипаний райцентр. Питати було якось не дуже зручно, а хто й питав, то отримував не надто чiтку вiдповiдь. Чутки ходили рiзнi – дехто навiть казав, що в Криму Юля була наркоманкою i лiкувалась. І нiбито батьки вiдправили ii сюди, аби iзолювати вiд тамтешньоi широманськоi компахи. В це важко було повiрити – в усякому Солi. Тобто – якщо обое Юлиних батькiв не зумiли контролювати ii вдома, то тут з нею мали вправитися сама сiмдесятилiтня Юлина бабця? Як на Солю – абсурд.

Але, може, в цьому й е якийсь сенс.

Якось Соля ходила разом з Юлею в автошколу – вчились на права. І от тодi вони проходили медкомiсiю, теж разом, i Соля мимохiдь бачила крiзь розчиненi дверi кабiнету, як при здачi кровi з вени медсестра довго бурчала на Юлю, а тодi стала забирати з кистi. А не з лiктя, як то зазвичай бувае. Хоча – мало там що це могло значити…

Юля чудово розумiла украiнську, але не говорила на нiй досi добре – навiть пiсля майже трьох рокiв навчання тут.

– Та яка вона там велика… – роздратовано почала Соля.

– Так то ж iще краще! – перебив ii той придурок Руслан. – Тиша, природа, романтика… Дiвчата, ви чого?

І жартiвливо обiйняв iх з Юлею.

– Одчепись! – вiдштовхнула його Соля, а Юля тiльки байдуже пирхнула.

– Заночувати по сутi нiде, а дорога… – Соломiя знов почала заводитись, як i вранцi в заводськiй iдальнi. – Ти подумав, яка там дорога? Грунтова, розбита… Ледь не через саме болото.

Ото застрянемо там до ночi – будеш знати!

– Та може ж, якось проiдемо… – то вже Єгор.

Соля й не помiтила, як вони з Сашком ввiйшли в кiмнату, i одразу якось знiтилась. Ну якщо й Єгор хоче…

Єгор був музикант-самоучка i спiвав щось таке до бiса альтернативне в самодiяльному групешнику, що збирався на репетицii в актовому залi iхнього технiкуму. А ще Єгор подобався Солi з самого першого курсу. Вони навiть типу потоваришували, але далi того не дiйшло. Вона часто ходила на iхнi репетицii i сидiла сама в тьмi актового залу, а вони вiдривались на сценi – вона плескала в долонi i казала щось середньоi тупостi пiдбадьорливе, а потiм Єгор зазвичай проводжав ii додому.

Одного разу навiть запросив на щось на кшталт жартiвливого побачення. Ну як запросив – Соля його непомiтно сама до того пiдвела. Вони обое тодi якраз були типу як вiльнi.

За це треба сказати окремо. Єгор подобався Солi, а Солю скорiше за все вважав просто «хорошою дiвчиною».