Хурделиця

Зловмисник повнiстю роздягав жертву i пiсля здiйснення вбивства забирав одяг жертви, як правило, ховаючи його на значнiй вiддалi вiд мiсця вбивства, часто закопував його в землю. Характерним для дiй зловмисника було також нанесення тiлам жертв численних травм ножем та зубами, розчленування та поiдання останкiв. Позаяк зловмисник здiйснював своi злочини в глухих мiсцинах, куди навмисне заманював жертву, трупи повнiстю роздягав, а одяг забирав i ховав, то тiла загиблих виявляли часто через значний промiжок часу, коли тiла знаходились у стадii глибоких гнилiсних змiн або були повнiстю скелетизованi.

Кримiнальнi справи по цих фактах, котрi були вiдкритi територiальними слiдчими органами, розслiдувались розрiзнено та пiсля проведення обов’язкових слiдчих дiй призупинялись через невиявлення вбивцi. За звинуваченням у цих злочинах слiдчими органами Сумськоi та Чернiгiвськоi областей притягувалась велика кiлькiсть розумово вiдсталих та психiчнохворих осiб, котрi в ходi розслiдування обмовляли себе, а справжнiй вбивця тим часом перебував на свободi. В електричках та на залiзничних станцiях у пошуках потенцiйноi жертви Руденко блукав пероном, вагонами потяга. Повертаючись iз вiдрядження на службовiй машинi, Руденко мiг вийти в глухому безлюдному мiсцi та, пославшись на особистi справи, залишитись на околицi населеного пункту. Будучи абсолютно байдужим до чужих страждань та чужого болю, безжалiсно та з особливою жорстокiстю вбиваючи жiнок та дiвчат, Руденко абсолютно безпристрасно сприймав iхнi страждання, вiдзначаючись залiзною психiкою, на котру нiщо не могло вплинути, зокрема й вигляд жахливих страждань жертв, котрих Руденко свiдомо добивався тими страшними тiлесними пошкодженнями, якi вiн iм наносив, при чому жiнки та дiвчата буквально були залитi власною кров’ю. Пiсля скоення вбивств Руденко, виходячи з лiсосмуг у громадськi мiсця, спокiйно та розслаблено спiлкувався з незнайомими громадянами, заводив веселi розмови (що наглядно проявилось в епiзодi вбивства А. Кравчук 1988-го року), не проявляючи нi найменшого душевного хвилювання, повнiстю контролюючи своi дii та чiтко орiентуючись в обстановцi».

5

Потяги в цих краях курсували зi сходу на захiд i з заходу на схiд. А вздовж залiзничноi лiнii в цих краях лежали сумовитi простори богом забутоi землi – далекi пшеничнi поля, туманнi мiстечка в пломенях заграв та лiсосмуги в опалiм листi.