Могильник

– Пiдставив нас Вампiр, пiдставив, сучара! І що вiн менi за карту дав, чи од балди маршрути приблуд по нiй малював? Ну от же ж сучара… – Ваня ледь не плакав.

– Треба в бiк Вирiвського блок-посту рухатись, – шептав йому Ринат.

– Ми маршруту не знаемо, – заперечив Кобра. – Три роки тому там мiнне поле було, ти знав?

– Нi.

– Ну от.

– То, може, краще до них вийти? – Ринат показав у бiк приблуд на вулицi.

Вони спустились полем i берегом рiчки до Вирiвського блок-посту.

І вийшли навiть на блок-пост перед самим ранком, i Ваня навiть на якусь хвилю подумав, що дiйсно вирвались. Але лише на хвилю, бо його одного серед його рiзномастоi групи не пiдвела славнозвiсна мародерська «чуйка». Вже як пiдходили до блок-поста, то вона шепнула йому: «Ваня, це край».

Вiн опустив очi i спинився, поки хлопцi спереду крокували бур’янами, високо задираючи ноги i жваво обговорюючи вилазку. Вiн ще встиг просичати: «Та пiшли ви…» – невiдомо до кого, i в ту ж хвилю кулi прошили його i решту.

Армiйський спецназ провiв операцiю, за яку потiм офiцерiв нагородили i про яку навiть частково розказали у вечiрнiх новинах на державному телеканалi краiни, що стрiмко розпадалася. Там було сказано, що силовi структури попередили спробу заволодiння зброею з вiдчужених територiй групою радикальних екстремiстiв.

Спецназiвцi забрали iхнi тiла як доказ, i вже через декiлька годин вiйськово-транспортний борт вiз iх з Комсомольська в Лебедин, аби виставити там на огляд всiляких прокурорiв та решти вiдразливих пик.

3

Колони бронетехнiки ввiйшли в столицю краiни десь перед сходом сонця i повнiстю паралiзували рух транспорту в нiй. З центру час вiд часу доносились автоматнi черги, а провiднi iнформацiйнi агентства свiту вже через якiсь пiвгодини пiсля вводу вiйськ повсюдно демонстрували кадри вiдеозйомки з розпростертими на обочинах вулиць людськими трупами.

Була середина жовтня, вже по-осiнньому сирi i холоднi пориви вiтру ганяли зжовкле листя по пустих, зранених танковими траками проiжджих частинах.

За тим об’ектив вiдеокамери фокусувався на державному прапорi, що в’яло смикався в поривах холодного вiтру над дверима якоiсь iз установ в урядовому кварталi. За тим було видно широку панораму мiста з млявим осiннiм свiтанням поверх нього i димом, що пiдiймався в декiлькох мiсцях над урядовим кварталом.