Гніздо

– Модна штука, – погодилась Оса, встромляючи своi тонкi альфiйськi ноги в обтягуючi анiзоборнi штани. – Я такий комбiк бачила, коли ми сюди летiли. Оп-ля!

– Що ти там бачила, лiчинка! – пирхнула корiнна аврелiанка Лерон. – Тебе ж везли шестирiчною, як бiологiчний вантаж…

– Затули пащу, товстолапа! – обiрвала ii Пела. – Ще раз нявкнеш на Осу, я з тебе самоi бiологiчний вантаж зроблю.

– Припинiть розмови! – гримнула на дiвчат кураторка. – Одягайтесь швидше, автобуси вже чекають.

За лiченi хвилини вихованки жiночого сектора вишикувались бiля шлюзу, на ходу встромляючи у нiздрi противiруснi фiльтри.

Кураторка ретельно перевiрила зовнiшнiй вигляд своiх пiдопiчних i поклала долоню на червону панель шлюзового сканера. Мембрана трiснула, i вихованки вийшли на поверхню Аврелii.

Шкiльний двiр цього ранку мав незвичний вигляд. У свiтловому колi стояли автобуси, а бiля них люди у формi Зоряного Флоту. Вихованок знову вишикували. До шеренги, у якiй нерухомо застигла Пела, пiдiйшов флотський.

– Я майстер Йун, – назвався вiн.

– Тi, чиi прiзвища я оголошу, сiдають до жовтого автобуса.

Серед оголошених прiзвищ Пела Махонiко почула свое. Оса до жовтого автобуса не потрапила, й це засмутило Пелу. Вона хотiла сказати Осi на прощання щось приемне i пiдтримуюче, але ii вже штовхали в плечi. За мить Пела сидiла в автобусi разом iз трьома десятками вихованцiв i вихованок. Зручне крiсло з гiдроподушками приемно огорнуло стегна i плечi дiвчини.

Не гаючи часу, майстер Йун розпочав iнструктаж:

– Ви всi е курсантами моеi команди.

Моя команда називаеться «восьма монтажна». Вiд сьогоднi ми з вами працюватимемо у ремонтно-вiдновлювальному секторi космодрому, на майданчику номер три. Повторiть те, що я сказав!

– Команда «восьма монтажна», ремсектор, третiй майданчик, – без ентузiазму прогундосили новоспеченi курсанти. Вони вже почали здогадуватись, яка саме робота чекае на них у сталевих лабiринтах Телона.

– З цього моменту ви повиннi виконувати всi моi розпорядження, – вiв далi майстер Йун, – а також розпорядження мого заступника, флаг-марiнера Ясмiн.

Поряд з Йуном опинилась молода вродлива жiнка з темно-оливковою шкiрою i великими очима. Пелi вона вiдразу сподобалась. Особливо ii очi – темнi, теплi i гiпнотичнi. Свiтле волосся i блакитнi очi Оси вiдразу виблякли у пам’ятi Пели. Тепер iй кортiло дiзнатись, яка ж на смак ця дивовижна оливкова шкiра.

Вона так захопилась вродою Ясмiн, що забула вслухатись у те, що каже Йун.