Гойдалка

Але незримi щупальця та ментальнi зонди тiронiйського контролю, на його щастя, не були всемогутнiми й багато до чого не дотягувались. Наприклад, вони за довгi роки так i не дотягнулись до вмонтованих у череп Корпача iмплантiв доповненоi реальностi, заборонених цивiльним ще за доби Отцiв-вiдновлювачiв. Оператор десь чув, що кожний другий тiронiець користуеться такими iмплантами, злiсно порушуючи кiлька мiсцевих та iмперських законiв.

Саме тут, у пiдземному лабiринтi, доречно було скористатись помiчними iмплантами.

Корпач активував iх швидким подвiйним примруженням лiвого ока. Картина навколишнього свiту змiнилась. Перед очима оператора-логiстика висвiтилися iндикацiйнi лiнii та шеренги кольорових позначок. Вони пiдказали йому, що температура у тунелi дорiвнюе двадцяти чотирьом за Цельсiем, що тиск штучноi атмосфери на десять мiлiбарiв нижчий вiд норми, що iзоляцiя силовоi магiстралi у трьох мiсцях прогризена невiдомими шкiдниками, а у бiчному проходi вiдбуваеться несанкцiонована бiологiчна активнiсть. Параметри останньоi вказували на присутнiсть зграi щурiв-мутантiв.

Нiчого незвичного.

Корпач увiмкнув пристрiй з вiдлякуючим репелентом. Вiд його поясу вiдокремився невеличкий модуль-розпилювач. Покружляв навколо, розсiяв сполуку на перехрестi тунелiв й знов повернувся до поясного гнiзда. Щури миттю повтiкали, залишаючи на iндикаторi позначки холонучих теплових слiдiв. Корпач повiдомив технiчну службу про пошкодження магiстралi, заглянув до найближчого коридору – радше для проформи, анiж з пiдозри – й не знайшов там жодного блудняка.

Все ще вiдчуваючи в тiлi бадьорий ритм, вiн рушив до ангару й далi – до брами вантажноi платформи. Конденсат набрякав важкими краплями на вентиляцiйних трубах, хлюпав пiд пiдошвами й примножував скупi вiдблиски свiтла. Невдовзi брама вiдкрилась операторовi у всiй своiй величi: висока, масивна плита царювала над простором порталу. Вона пiдносилась над транспортною рампою, пiдсвiчена габаритними вогнями та люмiнофорами кранiв-тельферiв. Їi силовi ребра здавались вiдрогами стрiмкоi скелi.

Темно-сiрий керамiт наче всотував у себе свiтло, згущуючи нiчнi тiнi. Свiтло, що лилось з високоi стелi, вiдстрибувало вiд цих тiней, як щойно мутанти вiдстрибували вiд репеленту.

Корпачевi завжди здавалось, що в темних кутах порталу чаiлись привиди. Астральних iстот вiн не боявся. Його пiввiковий життевий досвiд свiдчив, що люди небезпечнiшi за привидiв та хижу космодромну фауну. Принаймнi тут, на Тiронii.

Але стоп.