Гойдалка

Зроблену на замовлення якогось хтивого багатiя працiвницю секс-iндустрii. Навiть клони визнали недоречнiсть та вульгарнiсть цього створiння, вузько призначеного для втiлення бридких фантазiй.

Істинно вiруючi, вони не насмiлювалися висловлювати вголос своi сумнiви. Проте в iхнiх розгублених поглядах народжувалися та розгортались питання, що не отримували належноi вiдповiдi.

«Невже сподiваний Спаситель Осьового народу, – запитували очi вiрних, – перед вирiшальною битвою увiйшов до тiла неповнолiтньоi повii? Для чого Йому така маска? Чи повiрять у Його мiсiю тi, хто побачить замiсть могутнього вождя ноланську ляльку?»

Танга не належала до тих, хто надавав великого значення тiлесним формам, у якi за потребою огортала себе Аша-iстина, проте i в ii гартованому ествi народився протест.

Особливо ii дратували очi прибульця (прибулицi). На тверде переконання Танги, очi Спасителя мали запалювати вiрних на напружене та безумовне служiння. Проте в тих очах, якi вона бачила напроти, не було й натяку на духовне полум’я вогненного божества.

«Свiтлоносцевi не личить мати такi пустi очi», – вирiшила отаманша контрабандистiв, а вголос мовила:

– Ми просимо тебе дати нам iстинний знак Спасителя, щоб Дiти Атри отвердiли у вiрi i сповнились рiшучостi.

– Я знаю звичаi нескореноi Тiронii, – вiдповiла (вiдповiв) людина-лялька. – Я готовий пройти випробування.

– Я кажу не про випробування, а про знак.

– Знак не забариться.

– Добре, – кивнула Танга пiсля недовгого мовчання.

– Йди за мною.

Вона повела людину-ляльку до нижнiх рiвнiв старовинноi виробки, яка тягнулась, наче нора велетенських щурiв-ратанiв, на пiвнiч вiд житлового купола «Лiфанii-8». Цi лабiринти нiколи не знали пасток i спостережних систем Джи Тау. Навiть у чорнi часи придушення клонських повстань глибинна цитадель залишилась неприступною для бойових кiборгiв i штурмових загонiв Четвертого флоту. Втративши сотнi бiйцiв i роботiв, карателi задовiльнились тим, що пiдiрвали в шахтних колодязях потужнi термобаричнi бомби.

Того дня вогонь поглинув Дiтей вогню.

Клони вiрили, що душi спалених оборонцiв й досi, за волею Благого Атри, блукають пiд землею невiдомщеними та настороженими. Що вони незримо охороняють вкритi чорною кiркою зали, коридори i лази, доводячи до божевiлля тих ворогiв, якi наважуються забратись до пiдпiльного царства.

Випаленими тунелями Танга вела прибульця (прибулицю) до мiсця випробувань.