FакіR

Чудово складена статура, виразне вродливе обличчя, гiдне голлiвудськоi зiрки, i – що найважливiше – спорiдненiсть духу. Майже iдеал. Оце так випадкова зустрiч!

– Менi нiчого не лишаеться, як сприйняти вашi слова за безумовну згоду. – Пенелопа дивилася з упевненiстю, що бачить перед собою спiльника.

– Саме так, – без вагань вiдповiв хлопець i пiдморгнув.

– І вас не лякае рандеву з полiцiею, штраф? Не боiтесь, що ваше iм’я потрапить на сторiнки кримiнальноi хронiки? І вам не страшний можливий скандал, пов’язаний з вашим iм’ям та божевiльним вчинком? Чи навiть – нетривале ув’язнення?

– Аж нiяк! – Тонi здавалося, що втрапив на правильну стежку, яка веде до серця дiвчини.

Красунчик! – Хай хоч i тривале!

– Тодi знiмаю перед вами капелюха й пропоную дружбу. Поки дружбу…

– «Поки»… – Тонi зробив паузу. – А далi?

– Далi – побачимо. – Дiвчина вiдвернулася. Дивилася у вiкно. Тонi зрозумiв, що ця тема – табу. Поки табу…

– Тодi, – прогоготiв Тонi, – повний уперед! – Рiзко натиснув на педаль акселератора.

І «необ’iжджений мустанг» узявся радо допомагати вершниковi. Тепер для хлопця – жодних меж чи кордонiв. Навiть жодних законiв… Вiн ухопив Бога за бороду. І вiдпускати не збирався. Та й вирватися з його мiцних рук шанси невеликi.

25 вересня 1993 року, Афiни, 02 год. 07 хв.

Коли Тонi дiстався пам’ятника, годинник показував сiм на третю. Забарився. Як не налягав на ноги, а таки не встиг. Проте кримiналу в тому нiякого. Головне – фiнал п’еси. Такий, як i заплановано.

Таемний. Тихий. Результативний. Пенелопа Димитрiадiс дивиться сни, а ii коштовностi спокiйно лежать у сумцi. Лишаеться останне – подiлити заслужений гонорар.

Бiлий низенький «фiат», що виповз iз довгоi шеренги легковикiв, вишикуваних лiворуч вiд пам’ятника, блимнув фарами. Хлопець попростував на сигнал.

– Порядок, Режисере, – втомлено видихнув Тонi, кинувши тiло на сидiння бiля водiя, а сумку – назад.

«Фiат» поволi рушив.

Тонi вмостився. Повернув голову лiворуч, вiдкривши рота, щоб сказати.

І – закляк. За кермом сидiв Массiмо Раньерi[3 - Італiйський кiноактор, спiвак, театральний режисер i телеведучий.]. Йота в йоту. Гордий профiль «актора» чiтко вимальовувався у свiтлi лiхтарiв, що несмiливо прокрадалось до салону. Тонi перевiв дух.

– Скiльки разiв вас бачив, але до цих фокусiв нiяк не звикну. Штукар ви на всi руки. Факiр. – Мiстер Хейвен пашiв добрим гумором. – Коли вже Папою Римським нарядитесь?

– Колись… Може… Хтозна.