Gaudeamus виконаний смертю

Вiн мусить лише виконати. І вiн виконае. Таке його призначення. Не вперше ж. Так мае бути. «Qui seminat mala, metet mala». «Хто сiе зло, той пожинае зло». І так буде завжди…

І тут Франсуа прозiв. Такий страшний «акомпанемент» – просто знахiдка. «Прикриття». Чудово! Нехай хропе. А ти роби свое. Вiд цiеi думки стало радiсно. Швидко повернувся бойовий настрiй. У цьому несподiваному гарчаннi побачив добре знамення. Небо однозначно схвалювало. І сприяло. Вiн у це вiрив. А вiра – зброя сильна. Не пiдводить. Перевiрено.

Сильнiше стиснув рукiв’я кинджала, нiби вiдганяючи сон, що неподiльно панував навкруги.

І водночас – нагадуючи про велику мiсiю. Головну частину ритуалу. «Qui seminat mala, metet mala». «Хто сiе зло, той пожинае зло». І щоб воно не приносило врожаю, його не треба сiяти. Ось така нескладна iстина. І сiяльника треба зупинити.

У лiвiй руцi тримав ритуального персня. «Qui seminat mala, metet mala». Зараз. Зараз усе вiдбудеться…

Уранцi герцог Наваррський довго не виходив зi спальнi. Стурбованi домочадцi та слуги почали ломитися в замкнутi дверi.

Коли ж вiдчинили, побачили його з кинджалом у грудях. І – ритуальним перснем на лiвiй руцi. «Qui seminat mala, metet mala». «Хто сiе зло, той пожинае зло». Усе. Ритуал виконано. Як це й бувало ранiше. Орден знову показав свою силу й рiшучiсть. Упоперек дороги йому не ставай. І так буде завж…»

Книжка вислизнула з рук i бухнулась на пiдлогу. Цей гучний звук змусив Лисицю повернутися з екскурсii, що тiльки-но майже почалася, до солодкоi Краiни Сновидiнь.

– Стоп-стоп-стоп, шановний пане професоре, ще рано, – почав накручувати себе Богдан. – Не все ще приготовано до завтра. Чи краще встати ранiше й закiнчити все зранку?»

Ця думка мала всi шанси перемогти на кастингу професорових планiв. Вона нагадувала «вiдшлiфовану» iдеальну красуню з глянсового журналу. Вiдфотошоплену в усiх мiсцях цукерочку. І цiй могутнiй спокусi Лисиця особливо й не опирався.

– А, – махнув, одразу ставлячи «вiдмiнно» ранковому варiанту. – Дасть Бог ранок, дасть Бог розум.

А з ними веселiше. З обома.

Позначив закладкою потрiбну сторiнку. Завiв телефона на сьому. Зарився до м’якоi ковдри i без роздумiв гайнув назустрiч жаданому солодкому карнавалу. Там на нього вже давно чекали.

Пролог другий

Незнайомець у бiлiй ексклавинi[1 - Ексклавина – бiлий лляний або полотняний лицарський плащ iз символами ордену на грудях i спинi.] увiйшов до номера та квапливо замкнув дверi. Повернувши ключа двiчi. Так надiйнiше.