Листи до полковника

12

РОЗДІЛ ІІІ

– Бiлет номер двадцять п’ять. Ги-ги. Історичний роман двадцятих рокiв минулого столiття. Нi фiга собi!.. Творчiсть Г.Ан-то-ко-ловського. Тю!.. а хто це такий?

– Не кривляйтеся, Бушняк. Якщо ви не готовi, кладiть бiлет i можете бути вiльнi.

Щось таке чулося сьогоднi в ii голосi. Невловиме, як низькi частоти у трiснутiй органнiй трубi. Байдужа й безжалiсна звукова хвиля, на шляху якоi краще не стояти; той, хто опинявся в безпосереднiй близькостi вiд ii джерела, добре це розумiв. Всi до одного.

Починаючи з директриси, яка пiсля трьох поспiль негативних оцiнок (а хто винен, що клас з’явився всуцiль не готовим до iспиту?) вибiгла з класу, мабуть, порадитися з кимось вищим за рангом – i закiнчуючи оцим вилупком, що на очах губив залишки нахабства й хулiганського куражу.

Бушняк ковтнув, притих, пiдвiвся з-за екзаменацiйного столу. Якщо вiн, другорiчник, не складе iспиту i знов не буде переведений до наступного класу, то загримить прямiсiнько в армiю. Вiн чудово знав, що класнiй керiвничцi про це вiдомо.

Але не мiг собi уявити, наскiльки iй буде байдуже.

Функцiя, що приймае iспит з лiтератури в десятому класi. Не бiльше того.

– Хто наступний?.. нема бажаючих? Тодi продовжимо за списком. Дмитрiев.

Як довго, з нудьгою подумала Ева. Хоча, власне, куди поспiшати?

– Тягнiть бiлет.

Десь на краю поля зору над рядами бiлих прямокутникiв зависла рука з короткими пальцями й обкусаними нiгтями. Проробила кiлька шулерських пасiв – клас вiдгукнувся безрадiсними нервовими смiшками – i нарештi спiкiрувала вказiвним пальцем донизу.

Щезла разом iз бiлетом. Пiдводити очей Евi не хотiлося.

– Шiстнадцятий.

– Добре, – вона зробила вiдмiтку. – Йдiть готуйтеся.

– А якщо я без пiдготовки? – запитав хлоп’ячий голос. – Менi тодi належать додатковi бали, так?

Класом пробiг гомiн, i стало зрозумiло, що тут якийсь пiдступ; iз цим Дмитрiевим, ледве пригадала Ева, нiколи не миналося без пiдступу. Нехай. Сьогоднi вона вiдчувала себе невразливою, як фортечний мур над морем.

І такою ж байдужою.

– Спробуйте.

– Поети-авангардисти початку столiття, – з невловимою iнтонацiею в голосi почав Дмитрiев. – Рiзноманiтнiсть напрямкiв i шкiл. Творчiсть Петра Деомидова. Розповiдаю. На початку столiття в поезii буйним цвiтом розцвiв авангардизм. Напрямкiв i шкiл було дуже багато. Найяскравiшим представником своеi школи був Петро Деомидов, який прославився авангардистською поезiею. Друге питання: образ Микити в романi «Хлiб» (А.Мiненко).