На нашем сайте вы можете читать онлайн «Листи до полковника». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фэнтези, Фэнтези про драконов. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Листи до полковника

Автор
Дата выхода
01 марта 2017
Краткое содержание книги Листи до полковника, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Листи до полковника. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Яна Дубинянская) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Смерть Ніколаса Роверти, або ж Лілового полковника, колишнього диктатора екзотичної держави, який останні двадцять років прожив інкогніто у чужій країні, несподівано набуває розголосу. Метушаться журналісти. Непокояться спецслужби. Активізується таємна міжнародна організація під назвою «Структура». Усім їм треба щось одне – від неї, його дочки, сорокарічної вчительки літератури Єви Миколаївни Анчарової.
Колись Ліловий полковник володів цілим паралельним світом на ймення Зріз. Там, у дивному і первісному Зрізі, він ховав від ворогів і від життя свою доньку, принцесу Еву Роверту. Там вона зустріла і втратила своє щастя. Звідти писала батькові відчайдушні листи, що поступово стали її інтимним щоденником.
Нині Зріз – дорогий і модний курорт, де все тепер по-іншому. Та всупереч класичній настанові «ніколи не вертатися до колишніх місць», вона вирушає туди, щоб з'ясувати обставини батькової смерті, врятувати його спадщину від численних претендентів, і віднайти себе.
Переклад з російської Ярослава Мишанича.
Листи до полковника читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Листи до полковника без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Може, замiниш менi дуенью? Кастеляншу ж замiнили. Чи накажи iй. Там бiйницi незаскленi й дощовi краплинки залiтають. І йому сумно, мабуть. Вiн же iнi-цiйований, вiн усе розумiе. І розмовляти з ним цiкавiше, нiж iз сеньйоритами. А Роза перелякалася, тому що ми лiтали над морем наввипередки. Й усiх пажiв iз iхнiми дикими драконами перемогли! Нехай його випустять!!!
А взагалi у нас все гаразд. Лише сумно через дощ. Море зовсiм сiре. Я читаю книжки, але менi не все дають. Одну Роза взагалi поставила на верхню полицю у другий ряд i заховала в коморi драбинку.
Хотiла написати, аби ти приiхав. Але ж ти усе одно не приiдеш, у тебе справи й обов’язок перед Батькiвщиною. Я розумiю. Я ж принцеса.
Тодi забери мене звiдси!!!
Твоя Евiта.
21.09.14.
РОЗДІЛ IV
Зампродюсерка сказала, що зателефонуе сьогоднi у другiй половинi дня. І дотепер не потелефонувала.
Бiльш iдiотське заняття, нiж стирчати на цьому горищi, годi було вигадати – навiть з поправкою на багатющу Толiкову фантазiю. Спека пiд розжареним дахом стояла неймовiрна, вiд пилюки й павутиння не було чим дихати, плюс постiйнi напади сумнiву, чи ловить тут мобiла, зважаючи на цiлий лiс теле- й радiоантен над головою. Але найгiршим був, звiсно ж, Толiк.
– Марiчко, дивися! Чувак на балкон вийшов. Голий! Знiми його.
– На фiга? Це ж iнший балкон.
– Ну той що… все-таки сусiд. Згодиться.
– Тобi треба фотки всiх сусiдiв? Знаеш, скiльки квартир у будинку?
– А тебе жаба давить? Не на плiвку ж знiмаеш, на цифру… ну Марiчко! Вiн уже йде!.. ну от, пiшов геть.
– Правильно зробив. Я, мабуть, теж пiду.
– Марiчко!!!
Толiк кинувся до неi з протилежного боку горища – йому взагалi не сидiлося на мiсцi, наче панночцi, що очiкуе на кавалера; подiбностi додавали рухомi без перерви припухлi губи й довжелезнi вii.
– Не смикайся, я пожартувала. Чекаю ще пiвгодини. І все!
Краще б вона нiчого не казала. Толiк, звичайно ж, вiдразу став канючити:
– Ну Марiчко-о-о… Це ж наша козирна тема! Ми не можемо отак ii взяти i злити! Та пiсля того, що ми з тобою минулого разу…
Минулим разом Марiчка справдi залишилася задоволена.











