Листи до полковника

Сигарета в неi була модна, довга, як i ноги в червоних сiтчастих панчохах. Гумки панчох i краечок чорних трусикiв спокусливо визирали з-пiд спiдницi; всi хлопцi, звичайно ж, зирили саме туди. Марiсабель вже тричi посилали додому переодягатися з цiеi спiдницi у щось пристойне, але тепер вона вигадала фiрмовий фокус: приходила до школи в чомусь нудно-картатому до колiн, а пiсля урокiв зачинялася в туалетi – i р-р-раз! Дехто з однокласникiв бiгав пiдглядати, як оте картате спадае iй пiд ноги. Вiдкривачка точно бiгав.

Вiдкривачка також палив, бухикаючи, як застуджений паротяг. Сморiд вiд його самокрутки був якимсь солодкуватим, пiдозрiлим. Про Вiдкривачку патякали багато чого, мабуть, i брехали теж, але всi точно знали, що вiн сидiв. Що вiн старший вiд усiх на два роки, а такий малий через те, що палив ще в дитячому садку. І невiдомо, яку саме гидоту вiн палить.

Дилда кривила довжелезного носа, вкороченого згори окулярами, i демонстративно вiдсовувалася подалi. Тодi знову присовувалася. Бейсик розповiдав стиха, iнколи майже пошепки, i за чотири кроки його вже не було чутно.

А Дилда до того ж не мала досвiду, вона все життя просидiла за першою партою. І нiколи не потребувала пiдказок з мiсця.

– Ну?! – видихнув Горобець. Скоса зирнув на трусики Марiсабелi. Було незрозумiло, що його збуджуе бiльше.

– Спокiйно, – Бейсик майстерно витримав паузу. – Тепер звернiмося до правдивих джерел iнформацii. Як повiдомляе поважне iнтернет-видання «Слiдами»…

Вiн був вiдомим приколiстом.

Його вухатою головою швендяло повнiсiнько зграй тарганiв, але це зазвичай нiкому не заважало. Маючи бажання, забалакати Бейсик мiг кого завгодно, навiть математичку, а те, що вiн виробляв на уроках лопуха Блiнберга, особливо на лабораторних, одразу ставало загальношкiльними легендами. Наприклад, дослiд з послiдовним з’еднанням по нiжках парт першого ряду i потужним коротким замиканням на вчительському столi поставив саме Бейсик, хоча до директора тягали, як завжди, Вiдкривачку.

– Ну?! – вимогливо перепитала Марiсабель.

Струсила попiл на голову Горобцевi.

Бейсик мовчав, вiдверто, на вiдмiну вiд iнших, витрiщаючись iй пiд спiдницю. Марiсабель засовалася i обсмикнула ii. Дилда гигикнула.

– Тепер можна, – кивнув Бейсик, i Дилда, а слiдом за нею й решта голосно зареготали. Марiсабель зробилася густо-червоною – майже як ii панчохи. Їй пасувало.

– Слухай, ти шо?! – Вiдкривачка щиглем послав недопалок подалi, потрапивши Горобцевi в бiк.