Листи до полковника

Сунув на Бейсика: – Я не в’iхав! Або говори, або не жени! Поняв?!

– Традицiйно вражений твоiм лексиконом, – схилив голову Бейсик. – Так от. Інтернет-видання «Слiдами» повiдомляе цiкавi подробицi. Свого часу, надаючи притулок Лiловому полковнику, наша краiна дiяла проти мiжнародних конвенцiй. Що це значить? А це значить, що…

Марiсабель скривилася. Про мiжнароднi конвенцii iй було нецiкаво. Як i бiльшостi присутнiх. Але всi, навiть Вiдкривачка, знали, що поки Бейсик доповзе до цiкавого, доведеться вислухати чимало всiлякоi пурги, i боротися з цим не було нiякоi змоги: якщо перебивати, вiн узагалi нiчого не розповiсть.

Марiсабель витягла нову сигарету, i трое або четверо хлопцiв клацнули запальничками. Дилда вiдсунулася. Тодi присунулася знову.

– А значить це дуже дивнi речi. Я б навiть сказав…

– Шухер! – просигналив Лисий вiд схiдцiв.

Всi скочили на ноги i разом обернулися в той бiк. Горобець, що сидiв навпочiпки, пiдвiвся, втрачаючи вигiдну позицiю знизу пiд Марiсабеллю, Вiдкривачка незалежно плюнув пiд ноги, Марiсабель рвучко заховала сигарету за спину, загасила ii об раму i, знову обсмикнувши спiдницю, спустила ноги з пiдвiконня.

Бейсик замовк iз фiлософським виглядом. Дилда вдавала, нiби геть випадково опинилася тут, бiля цих людей. Що ii тут i немае.

Тишу порушили кроки, що прудко пiдстрибували сходами. Аж нiяк не вчительськi.

– Вiдбiй, – усмiхнувся Лисий. – Це Стар.

Всi видихнули й заспокоiлися.

Вiдкривачка скочив на пiдвiконня. Горобець вивернувся, тулячись ближче до Марiсабелi, яка iз жалем поглядала на майже цiлу сигарету: не припалювати ж знову? – поки Бейсик спритно не висмикнув довгий недопалок з ii пальцiв, для чогось заткнувши його собi за вухо. Дилда зняла окуляри, i ii нiс збiльшився на добрих пiвтора сантиметри. Тодi знову вдягнула.

– Салют, – мовив Стар, з’являючись пiд схiдцями. – Народ, що за понти, пiвгодини вас розшукую! Я ж ясно сказав: у курилцi.

Вiдкривачка презирливо гмикнув. Стар, чистунчик i спортсмен, хорошист i староста класу, взагалi не палив i навiть майже не випивав. А туди ж.

– Ту курилку накрили, – висунувся Горобець. – Ще того тижня. Мимра тепер сама ходить дивитися, а ми тут тусуемось.

– Мiг би й попередити!.. – обурилася Дилда.

Й вiдразу ж примовкла пiд знищувальним, як отрута для комах, поглядом Марiсабелi.