Проект «Міссурі»

І заснув далеко не одразу: вони довго розмовляли про кохання i про життя, й навiть про те, як пiсля закiнчення iнституту – п’ять рокiв вiчностi! – можна буде одружитися… Просто вiн не вперше спить у гуртожитку. Йому не заважае музика за стiною i зелений годинник просто в очi…

02-30. Пiв на третю.

Вона знову повернулася на бiк – цього разу носом до Андрiевоi спини. Яка легенько посопувала й була такою теплою. На вузькому пружинному лiжку нiс майже торкався його шкiри; вiд лоскоту закортiло пчихнути.

І раптом вона аж пiдскочила вiд дикого й неймовiрного жаху.

Вiдсахнулася, ледь не втративши рiвновагу. Широко розплющеними очима дивилася на цю смагляву, абсолютно чужу спину, подекуди зарослу кущиками кучерявого волосся.

Й вiн – не Андрiй!!! – заворушився, перекотився на iнший бiк, мордуючи пружини, пiдвiвся й сперся на лiкоть. Коротка шия помiж горбами волохатих плечей, маленькi соннi очицi на фiзiономii орангутана. Глибоке позiхання, що перейшло в криву усмiшку. І товстi пальцi з обкусаними нiгтями, якi тяглися до ii гру…

05-45.

Вона прикипiла поглядом до зелених цифр, не вiрячи, що прокинулася.

У свiтанковiй сутiнi Андрiева кiмната була схожа на стару чорно-бiлу фотокартку. Темно-сiра шафа зi скошеними дверцятами, ледь свiтлiший стiл бiля вiкна. Друге лiжко – голе, без матраца. Великий плакат на стiнi: якийсь голiвудський рейнджер-рятiвник свiту з шерстю на могутнiх плечах… м-да. І тиша; гуртожиток нарештi здався й заснув.

Вона ще все знервовано тремтiла.

Тепер вона не самотня.

Ковдра сповзла з неi й роздiлила iх з Андрiем. Холодно. Вона потягла на себе рiжок ковдри, присунулася, притислася до теплоi спини, обiйняла за плечi. Андрiй щось пробурмотiв, але не прокинувся, завовтузився й зослiпу намацав ii груди.

Вона повiльно прибрала його руку. Сiла скраечку лiжка; блимаючи i мружачись, впритул розглядала його безжурне обличчя зi смужками свiтлих пухнастих вiй i трiщинкою на губах.

Це було як крижана вода, як закличний подих колодязя. Нiчний жах видався iй просто невдалим жартом порiвняно з…

Вiн був НЕ ТАКИМ. Чуже обличчя, чуже тiло. Стороння людина, з якою вона нiяк не могла… вона взагалi його не знала.

Андрiй. Це – Андрiй?..

– Андрi-i-i-ю!!!

Здавалося, стiни впадуть од ii крику… Як завжди – увi снi.

05-50.

Симетричнi зеленi очi.