Проект «Міссурі»

Проект «Мiссурi»

Яна Юрьевна Дубинянская

Престижний вуз стае полiгоном для масштабного секретного эксперименту. Пiддослiднi – студенти. Їм, випускникам МІІСУРО, належатиме Майбутне, саме вони повиннi до невпiзнаваностi змiнити свiт. Та все, як завжди, починаеться з майже непомiтноi змiни кожноi конкретноi долi… Дiя роману розгортаеться в рiзних часових вимiрах. Серед учорашнiх студентiв “Мiссурi” – зiрка естради i аграрний магнат, комп’ютерний король i колишнiй спортсмен, бiзнесвумен i науковець, журналiст i навiть Президент краiни.

Той, хто здатний у будь-якiй ситуацii робити правильний вибiр, приречений на успiх i владу. Та правильний шлях – не завжди найкращий. Особливо напередоднi катастрофи. Особливо якщо все-таки випав шанс вiд початку зробити все iнакше… Переклад з росiйськоi Ярослава Мишанича.

Яна Дубинянська

Проект «Мiссурi»

Частина перша

Пролог

Електронний годинник симетрично висвiчував зеленими очима: 02–20.

Тодi пiдморгнув лiвим оком: 02–21.

За стiною дотепер ревла музика, забиваючи нечiткi, нiби слiди кросiвок у багнюцi, голоси. Гримнув страшенний регiт; за пiвхвилини – 02–22 – ще раз. Але ж вони мусять колись вкластися спати, iм зранку так само на пари… 02–23.

Вона повернулася на бiк, щоб не бачити годинника. Очi вже давно звикли до темряви. Андрiева сорочка iз розкиданими рукавами тьмяно бiлiла на пiдлозi; з-пiд неi виглядав краечок штанiв, що iх стягнули, виявляеться, разом iз трусами: он барвиста гумка виднiе за шкiряним хвостом ременя.

А поруч – зiм’ятий квадратний пакетик iз надiрваним краечком.

Знову завовтузилася. Лежати на животi, носом в подушку, було зручно лише кiлька секунд – потiм захотiлося дихати. Вкотре перекинулася на спину i, ледь не падаючи з лiжка, сухими безсонними очима втупилася в лису жарiвку пiд стелею. Повз неi навскоси пробiгли променi вiд автомобiльних фар.

Музика раптово стихла, i iй вдалося полегшено зiтхнути, – перш нiж незграйнi дiвочi голоси почали вимагати: «Ввiмкни!» – i хтось негайно виконав iхне бажання.

І захотiлося плакати.

Все мало вiдбутися зовсiм-зовсiм не так. Не тут i, мабуть, не зараз. І не… вона прикусила губу, уриваючи щупальця незваноi, холодноi i слизькоi думки.

З ним. Тiльки з ним.

І iй зовсiм не було боляче…

Андрiй сказав, що iнколи так трапляеться.