Проект «Міссурі»

Я схаменулася й перед наступним запитанням все проковтнула – смакота! З цими очкариками треба й собi косити пiд виховану:

– Цiкаво, мабуть?

– Цiкаво, – вiн знову кивнув.

Вкусив свого гамбургера й замовк; нi, я так точно не граюся! Сам причепився на зупинцi й сам же мовчить, як риба об лiд. Щоправда, його очi з-за окулярiв одразу втупилися менi в кофтинку, туди, де я два верхнiх гудзики нiколи не застiбаю, хоча вже й холоднувато. Та-ак, усе ясненько: хоче, але боiться, бiдолаха. Напевне, ще хлопчик.

Спробувала картоплю з пакетика.

– Я тут розпочав одне дослiдження, – заговорив раптом Влад. – Менi потрiбна статистика. От ти, Наталко, – як ти поступила в «Мiссурi»?

Тепер вiн дивився менi в очi – скорiше через те, що я iх витрiщила, як iдiотка. Чи вони всi змовилися, чи що?..

Але хамити йому я не стала.

– Так, як i всi. Склала iспити, пройшла спiвбесiду… А що?

– І якi в тебе були оцiнки?

– Іспанська – п’ять, твiр – чотири, – а як вiн, питаеться, зможе перевiрити? – А за тести я вже не пам’ятаю.

Санiн запхав до рота шматок гамбургера й акуратно склав у декiлька разiв обгортку, так, що вийшов манюнiй квадратик. Я тягла кока-колу через трубочку: губи при цьому складаються так сексуально, що будь-кому вiдiб’ють бажання запитувати про всялякi там iспити. Владичок, сонечко, почервонiв i, здаеться, ледь не вдавився.

– Просто е одна гiпотеза, – нарештi виговорив вiн. – Я придумав прогу для порiвняльно-статистичного аналiзу… Розумiеш, Наталко, таке враження, що коли набирали наш курс, керувалися не… Загалом, не за рiвнем iнтелекту й освiти, а…

– По-твоему, я дурна, га?!

Я виплюнула соломинку й ображено скривила губи.

Влад геть засоромився; схоже, вiн так i думав. Ну й пофiг! Зате не якась там розумаха. Поглянула б я на того iдiота, що запросить Хулiту в «Макдональдс»!

Позбирала останнi палички картоплi й узялася за морозиво. Смачнюще!.. тiльки полуниця трохи несправжня.

– Нi, що ти, Наталко, я… Чи ось, для прикладу, якщо глянути, як наш народ ставиться до навчання. Жовтень мiсяць – а на пари ходить менше половини курсу. Герки сьогоднi знову не було… i Гендальфа… Ти не знаеш, вiн не хворий?

– Зранку був цiлком здоровий, – повiдомила я й злизала морозиво з ложечки гострим язичком. – І навiть збирався до iнституту. Мабуть, обламався. А взагалi, старшi курси кажуть, що нiчого нам за пропуски не буде. А на сесii взагалi халява.