Чужі сни

Зараз Мiгель спостерiгав, як краi цiеi темряви загинаються, ковтаючи небо, що виблискуе вiд зоряного пилу. Човен, прискорюючись iз кожною секундою, ковзав по внутрiшнiй поверхнi величезного виру, що затуляв горизонт. Колись старий рибалка бачив у цирку атракцiон: мотоцикл мчить по стiнцi всерединi дерев’яноi бочки паралельно пiдлозi i чомусь не падае додолу. Зараз баркас, в якому перебували вони з напарником, летiв, немов пiдвiшений на непомiтнiй нитцi, посеред величезноi водяноi стiни. Чiтко пахло вареною рибою, бризки були гарячими, Мiгеля раптом кинуло в пiт – океан курився слабким димком.

Рибак побачив, як поряд iз ними розпадаеться на пласти в потоках води туша мертвого тунця. Це було неймовiрно, але так страшно, що в те, що вiдбуваеться, одразу довелося повiрити.

Мiгель схопився за борт човна i вп’явся в нього, ламаючи нiгтi. – Пауло! – видавив вiн з перехопленого судомою горла. – Три-майся!

Стало чутно, як гуде вир, в який iх засмоктувало. Вiд цього звуку заболiли зуби й очi почали свербiти зсередини.

Старий рибалка бачив, як напарник звалився на дно баркаса i намагаеться залiзти пiд банку, смiшно вiдстовбурчуючи зад i хапаючись за пайоли. Знизу зарокотало, немов там, на днi виру, вибухнула буря з громом i блискавками. Наступноi митi вода почала свiтитися. Спочатку мерехтливо, слабо, як вiд фосфоресцiюючих водоростей. Але потiм знизу спалахнуло нестерпно блакитним полум’ям, усе осяялось, як удень, i в ту ж мить, побачивши розмiри прiрви, в яку падав баркас, Мiгель заверещав пронизливо, зовсiм не по-чоловiчому.

У вуха знову вдарив пiдводний грiм, страшно зашумiла вода, i рибалок жбурнуло вгору, пiдносячи з виру до зоряного неба з непереборною силою. Мить – i баркас опинився знову висячим над прiрвою, але цього разу човен завис на гребенi величезноi хвилi, i хвиля ця – воiстину жахлива – мчала крiзь темряву з басовитим недобрим ревом.

Усе навколо свiтилося тим самим блакитним свiтлом: i вода, й небо, i повiтря. Свiтло було всюди. Мiгель упав на дно баркаса приголомшений, напiвслiпий, переляканий до втрати людськоi подоби, а хвиля вже нависала над берегом, над рибальським селищем, над мiстечками, розкиданими по узбережжю, над людьми, яким було вже не втекти…

Борт аеробуса А-320.

Рейс № 322, Нью-Йорк—Аруба

Аеробус А-320 пронизав верхiвку грозовоi хмари i влетiв у свiтло.

Скрикнули пiлоти, затуляючи долонями очi: на кiлька секунд вони ослiпли i втратили контроль над лiтаком.