Чужі сни

І хоча моя дружина вiдмовилася бути спiвавтором книги i писати ii разом зi мною, але нехай читач заздалегiдь знае, що це все не сам я придумав, це у нас сiмейне.

Звичайно, книга вiдрiзняеться вiд синопсиса, як реальнi подii вiд показань свiдкiв. Я використовував у нiй iще один сюжет, який чекав своеi черги у засiках, надав подорожам мiж паралельними свiтами псевдонаукового вигляду, додав альтернативну iсторiю свiтобудови, придумав Одвiчних…

Роман писався легко i швидко, роздiл за роздiлом, я вже планував, що вiн побачить свiт наприкiнцi 2013 року, але… Людина гадае, а хто рядить, ви вже самi визначитеся.

Гримнули подii 2013—2014 рокiв, i рукопис, грунтовно потовщавши за мiсяцi роботи, лiг у шухляду, звiдки я його витягнув уже пiсля «1917» i «Кращого вiку для смертi», у 2018 роцi. Багато що змiнилося за цей час, i книга в тому виглядi, в якому вона задумувалася, сильно запiзнилась. Іншi ринки, iншi турботи, iншi читачi…

Повернувшись до написання, я раптом зрозумiв, що тон книги мае бути iншим, що пишу я не фантастичний мiстичний трилер, а роман-мiстифiкацiю, в якому е i навмисна стилiзацiя пiд самi зрозумiете кого, i вiдверте глузування, самi побачите з кого, i сатира, самi побачите з якого приводу, i полiтика, i любов, i…

Таким чином, усе е, аж до розiграшу – самi зрозумiете де.

Загалом, мiстичний трилер у мене не вийшов. Вийшов дивний гiбрид iз мiського роману, пригод, науковоi фантастики, роману катастроф i просто фантастики.

Позаяк навiть менi не вдаеться точно визначити жанр уже написаного твору, ми з видавцем домовилися вважати «Чужi сни» фантастичним романом. Хао! Нехай буде так! Зрештою, мушу ж я вiдповiдати тому, що про мене пишуть? Сказано ж – письменник-фантаст!

Реальнiсть увiрвалася в книгу, змусила згадати про те, що у 2012-му здавалося менi неважливим. Я не помiняв iдею, не змiнив основну думку, не змiнив симпатii й антипатii, але iнтонацiя… Інтонацiя змiнилася, бо змiнилося життя навколо нас.

Цiй книжцi шiсть рокiв, чотири з яких вона провела у летаргiчному снi, але прокинулася, щоб народитися на свiт змiненою. Я не знаю, чи сподобаеться вона вам, але в нiй я намагався бути самим собою, нехай не таким, яким мене знае бiльшiсть читачiв, але все-таки – собою.

Зi мною залишався мiй давнiй друг, колега i редактор Олександр Данковський. Спасибi йому за це. Повiрте, редагувати мене – тяжка праця.