Чужі сни

Чужi сни

Ян Михайлович Валетов

Сучасна гостросюжетна проза

Є свiт, що помирае вiд жару сонця.

Є свiт, що помирае вiд космiчного холоду.

І е наш свiт – поле бою мiж холодом i жаром.

Існуе единий шлях повернути лiд i полум'я у стан рiвноваги – знищити суперника: диверсанти-джампери, генетика яких дозволяе перемiщатися мiж паралельними свiтами, сходяться у смертельному поединку на вулицях земних мiст.

Письменник Денис Давидов та його дружина Карина нiколи не чули про паралелi, проте стали солдатами в чужiй вiйнi.

Чи зможе Давидов силою свого таланту зупинити неминучу загибель свiту? Чи переможе любов до чоловiка кровожерну воiтельку, яка прокинулася у свiдомостi Карини?

Може, сни пiдкажуть iм шлях до порятунку?

Дивнi сни.

Чужi сни.

ВАЛЄТОВ Ян Михайлович

ЧУЖІ СНИ

ПЕРЕДМОВА

Історiя написання цiеi книги почалася у далекому 2012 роцi. Я саме закiнчив роботу над «Проклятим» – слiд сказати, важку, виснажливу роботу.

На той час стало зрозумiло, що вiд мене читач чекае не iсторичний роман про виникнення християнства, хоч i присмачений бойовиком, а повторення «Нiчиеi Землi», у будь-якому виглядi: приквел, сиквел, вбiквел…

Менi ж не хотiлося розповiдати вже розказану iсторiю, я як мiг вiдмовлявся, видавець наполегливо вставляв iсторiю Іегуди та Іешуа в серiю «Фантастичний бойовик», загалом, усе складалося не найкращим чином.

Ми з дружиною поверталися додому з Киева машиною. 500 кiлометрiв дороги – чудовий привiд увiмкнути уяву, особливо коли е помiчник.

Тут саме час подякувати за «Чужi сни» моiй дружинi Лесi, бо без неi цiеi книги точно б не було.

– Слухай, – запропонувала вона, – напиши поки що мiстичний трилер! Ти ж нiколи не писав у цьому жанрi!

(Тi, хто мене знае, зараз зрозумiли, в яку чутливу нотку влучила моя дружина. Новий жанр – це нездоланна спокуса!)

– Гм… – сказав я. – Нумо подумаймо…

І ми подумали. І придумали iсторiю подружжя, яке бачить чужi сни, а насправдi цiеi митi подорожуе паралельними свiтами.

Навiщо? Звичайно ж тому, що iхнi свiти – у небезпецi! Ми ще трохи помiркували i придумали розвести чоловiка та дружину в одному свiтi по рiзнi сторони барикад – нехай воюють одне з одним до повноi знемоги. Потiм ми вирiшили, що iхнiй конфлiкт на одному боцi мае впливати на iхнi взаемини на iншому. Це було гарною iдеею. Скелет почав обростати м’ясом.

Ми приiхали додому, i я записав усе нами придумане у виглядi синопсиса.