Чужі сни

До честi працiвникiв авiакомпанii В6, нiхто iм i слова не сказав, i по прильоту в аеропорт Королеви Беатрiс подружжя Давидових було грунтовно напiдпитку.

Аруба.

Жовтень

Було нежарко, але дуже волого. Наповнене нiчним диханням

океану повiтря пахло зовсiм iнакше, нiж у Нью-Йорку, – якимись солодкуватими квiтами. Давидову подумалося, що запах цей нагадуе душок тлiння.

– Як м’ясна орхiдея, – згадав вiн. – Вiд неi тхне на вiдстанi двох десяткiв крокiв. Здалеку вона пахне саме так: як дохлий кiт у пiдвалi.

Допомагаючи дружинi сiсти в таксi, вiн раптом несподiвано для себе зрозумiв, що нiколи в життi не бачив м’ясноi орхiдеi. Навiть не був упевнений, чи iснуе взагалi така квiтка, а вже говорити про запах…

– «Аквамарин Резорт», – наказав Давидов таксисту.

Карина поклала долоню йому на колiно.

Рука ii була гарячою, вiн вiдчував ii тепло крiзь лляну тканину так, нiби вона торкалася голоi шкiри.

У таксомоторi працював кондицiонер. Прохолодне повiтря вiдгонило шкiрзамiнником, хорошим сигарним тютюном i потом.

Денис заплющив очi.

Вiн звик лягати пiзно, набагато пiзнiше другоi години ночi, але сьогоднi спати йому хотiлося нестерпно. Нервове потрясiння, випитий вiскi, вiддача вiд трансатлантичного джет-лага давалися взнаки – дiйснiсть пливла перед очима, дрижала пустельним мiражем.

«Слiд буде дотримати традицii i спати, спати… – подумав Давидов, погладжуючи тонку кисть дружини. – Обов’язково дотримати традицii.

Але з традицiею не склалося.

Коли вiн вийшов iз душу, де, стоячи iз напiвзаплющеними очима, змивав iз себе польотний пiт, який пахнув пережитим страхом, Карина вже спала. Вона лежала поверх простирадел, оголена, у такiй безсоромнiй позi, що Денис уже за мить зрозумiв – дехто в його органiзмi не спить усупереч усьому.

Зовсiм не хоче спати.

Вiн лiг поряд iз дружиною, обняв ii за стегно. Вона пiдтягла його руку собi пiд груди i притулилася до стегон Давидова голими сiдницями.

– Будь джентльменом, – прошепотiла вона. – Я майже труп… Спи. Вранцi все буде…

– Якщо вийде, – прошепотiв Денис у вiдповiдь.

Але Карина вже не чула його слiв – дихання зробилося рiвним, розмiреним. Вiн удихнув слабкий запах шампуню, що вiяв вiд ii волосся, i заплющив очi.

Цього разу Давидову вдалося заснути, хоча одна частина його органiзму посилено протестувала.

За вiкнами шумiв океан.