Чужі сни

Транспортування айсбергiв (хоча будь-який iдiот розумiе, що лiд розтане ще за тисячу кiлометрiв вiд берегiв!), заморожування води бiля пiвнiчного узбережжя за допомогою гiгантських холодильникiв, запилення атмосфери… Мабуть, ученi «пуголовки» можуть добити людей швидше, нiж спека. Є, щоправда, проект водоводу з пiвночi, гнати по трубах морську воду i вже тут переробляти ii у гiгантських пiдземних опрiснювачах, а потiм розбризкувати над житловими кварталами, створюючи дощовi хмари.

Опрiснення нинi не проблема, хоч яких би енерговитрат воно вимагало.

Сонячнi батареi i саме свiтило забезпечують Сiтi енергiею з надлишком: тепер усе працюе вiд сонячного свiтла – машини, кондицiонери, холодильники. І розбризкування не проблема. Проблема в тому, що модель притирали i вона не працюе нi на малих площах, нi на великих. Дорогоцiнна рiдина легко перетворюеться на пару, але нiяк не може знову стати водою. Енергii навколо значно бiльше, нiж людинi треба для того, щоб жити. Але чомусь це вже нiкого не тiшить. Тепер енергiя вбивае.

Давидов iще раз намилився i з насолодою пiдставив обличчя пiд колючi освiжаючi струменi.

Вода по картках, iжа по картках, без захисного крему на шкiрi з дому i кроку не зробиш, живемо, як кроти пiд землею, або ховаемося пiд дахами, виходячи на вулицю тiльки вночi. О, чудовий новий свiт…

Коли «пуголовки» придумали джамп, здавалося, що перемога вже у нас в руках, що через мiсяць-другий ворога буде поставлено на колiна i все пiде, як ранiше, але виявилося, що перемогти набагато складнiше, нiж припускали найрозумнiшi розумники.

У Паралелi-2 теж вiдкрили джамп-ефект, i переможнi урочистостi вiдсунулися на невизначений термiн. Не на рiк, не на два i не на десять рокiв – на невизначений час. «Пуголовки», що кричали i радiли найбiльше, отримували вiд Уряду необмежене фiнансування i будь-якi пiльги, якось одразу занепали духом i перестали давати оптимiстичнi iнтерв’ю.

Потiм з’ясувалося, що бiльшiсть людей джамп убивае, перетворюе на рослини або на буйних божевiльних через два-три стрибки. Або через десять. Або через сто. І нiхто не знае, скiльки стрибкiв може зробити людина без шкоди для себе – два чи тисячу. Кожен джампер, який крокуе на диск, знае, що цей крок може бути останнiм. Кожен, хто благополучно повернувся з Паралелi, мае право нiколи бiльше не стрибати.