Чужі сни

Тунелi-труби з’еднували будiвлi пiдземною павутиною, являючи невидиму сторонньому оку комунiкацiйну систему. Деякi з будiвель заривалися на добрий десяток поверхiв у землю, виставивши назовнi тiльки вентиляцiйнi шахти. Примiщення, що лишилися нагорi, нагадували бетоннi коробки старих житлових будинкiв. Для всiх мешканцiв Сантауна Центр був науковим iнститутом з використання термальних ресурсiв, для обiзнаних (таких було небагато, але вони були) – джамп-базою, для джамперiв – мiсцем початку стрибка i точкою повернення. Тут починалась i тут закiнчувалася невидима простим смертним вiйна.

Вiйна з чужою Паралеллю.

І зараз жовтий електрокар вiз Кiру на цю вiйну.

Паралель-1.

Жовтень

– Якщо вже всi ви зiбралися тут, – сказав Кирило Давидов, – значить, вам можна знати, як мене звуть.

Вони сидiли перед ним – двадцять сiм новобранцiв, якi пройшли тест на стрибковий ген. Здебiльшого молодi хлопцi рокiв до тридцяти. Дiвчат було небагато – шестеро. І серед них були симпатичнi.

– Звуть мене Кирило Давидов, я такий же джампер, як ви всi.

Вiрнiше, такий, яким кожен iз вас може стати – якщо захоче i якщо йому пощастить. Поки що мiж мною i вами е одна принципова вiдмiннiсть. Ви – кандидати у джамп-групу, а я – марафонець.

Вiн обвiв поглядом невелику аудиторiю, намагаючись зачепити очима кожного з новачкiв, якi розсiлися на стiльцях пiвколом. Слухали уважно, намагаючись не пропустити жодного слова. У принципi, правильно робили: зайвих знань не бувае, нiхто i припустити не може, що саме врятуе життя в мить, коли сподiватися буде нi на що.

– Ви запитаете мене, що таке марафонець?

Кирило зробив ефектну паузу i розвiв руками, немов спiвак, який вийшов на уклiн.

– Почнiмо спочатку…

Вiн усмiхнувся, пiдiйшов до бiлоi переносноi дошки i, все ще трохи хизуючись, взяв у руки масивний синiй маркер.

– Всi ви три мiсяцi тому проходили огляд. Звичайний аналiз кровi, ви такi здаете iз самого дитинства, i пiсля нього нiколи нiчого не вiдбувалось, але минулого разу пiсля отримання результатiв вас було рекрутовано на державну службу в спецiальний пiдроздiл – джамп-групу, i зараз ви говорите з ii командиром.

Що, власне, ста-лося? Поясню. У ваших аналiзах кровi виявлено маркер джамп-гена. У тому, що вiн у вас е, немае вашоi заслуги або заслуги ваших батькiв. Це не мутацiя, потворнiсть i не обранiсть. Це рецесивний ген, який дiстався вам у спадок вiд далеких предкiв. Настiльки далеких, що важко навiть уявити – можливо, ми говоримо про двiстi тисяч рокiв.