Чужі сни

Моi розраховувачi кажуть, що навiть 25 хвилин – великий ризик, але у тебе рiвно стiльки на все про все. Останнi п’ять хвилин – твiй резерв. Потiм зворотного шляху не буде. І наша з тобою сьогоднiшня розмова втратить будь-який сенс.

– Що треба робити цього разу?

Кiрсанов подивився на годинник. Було схоже, що зазвичай спокiйний Олексiй Гаврилович злегка занервував.

– Те, що ти вмiеш робити найкраще.

– Дивитися на те, як падае листя?

Кiрсанов усмiхнувся однiею половиною рота. Якщо вiн хотiв показатися любчиком, то з цього нiчого не вийшло.

– Ну що ти, Кiро! Рятувати наш сраний свiт. Якщо зможеш його врятувати, звичайно.

Роздiл 5

Свiт Зеро. Будапешт, Угорщина.

Жовтень

Є речi, до яких звикнути не можна. Навiть якщо ти джампер

зi стажем: перехiд – це завжди перехiд.

Кирило вдарився грудьми об кермо. Удар був не такий сильний, щоб трiснули ребра, але цiлком достатнiй, щоб забити подих. Давидов почервонiв обличчям, постарався вдихнути, але лише видав сипiння та заплямкав губами, як боксер, якому влучили у сонячне сплетiння.

Йому пощастило – вiн не знепритомнiв i встиг вирiвняти машину до того, як пробив огорожу моста. Ще кiлька секунд, i вона б полетiла вниз, у сiрi води тутешньоi рiчки. Продовжуючи хапати ротом повiтря, Давидов кiлька разiв енергiйно крутнув кермо. Інстинкт самозбереження пiдказував йому гальмувати, але вiн, усупереч рефлексу, натиснув педаль газу замiсть педалi гальма i таки примудрився вiдвести автомобiль iз-пiд величезного туристичного автобуса, який iхав назустрiч.

До смертi залишалися сантиметри, а можливо, й менше, у нього не було часу над цим помiркувати. Дiяти. Дiяти! Для початку зрозумiти, хто вiн i де.

Вiн навiть не одразу зрозумiв, що йому в вуха б’е не вереск покришок, а пронизливий крик двох пасажирок на задньому сидiннi. Перекошенi вiд страху обличчя дiвчат вiдбивалися у дзеркалi заднього огляду, вiрнiше, навiть не обличчя, а розчахнутi до краю роти.

Слiд було входити у роль i в тутешне тiло – часу замало, менш пiвгодини, враховуючи резерв. Розум Кирила працював швидко, на межi можливостей.

Руки у його нинiшнього носiя нестарi, вiдчуття, що вiн потрапив у зношений органiзм, теж немае. Можна вважати, що пощастило. Це перший плюс.

Мiсто… Якщо джамп розрахунковий, то це…

Так.