Чужі сни

Такi й нинi водяться далеко на пiвночi, там, де Мурманська Рiв’ера, пальми, зелена до неможливостi трава i мох на скелях…

Пiвденнiше такi екземпляри зустрiчаються рiдко, надто вже суворi умови. Не виживають принцеси в умовах нового свiту.

Давидов глянув через плече, зiткнувся з поглядом старшоi блондинки, що пропалював наскрiзь, i несподiвано iй пiдморгнув.

– Ничего, сестрёнка, считай – приехали!

Дама задихнулася вiд обурення, не одразу зрозумiвши, що з нею говорять ii мовою.

– Сестрёнка? Какая я тебе сестрёнка, быдлан!

А Кирило вже забув i про неi, i про перелякану подругу Мiлочку – дiвчину невиразного вiку i заячим двозубим оскалом, примерзлим до бiлястого личка.

Були справи важливiшi, i час не минав: вiн витiкав, як вино iз трiснутоi пляшки – швидко, невблаганно, безконтрольно. Давидов не мiг точно визначити, але минуло не менше трьох хвилин вiдтодi, як вiн влетiв у тiло носiя, вибивши з Ференца Месара притомнiсть i змусивши прикластися грудьми об кермо.

Значить, так…

Вiн iде з Буди в Пешт, лiворуч видно будiвлю Парламенту. Отже, якщо вiн правильно пам’ятае карту, це Ланцюговий мiст. Лiворуч видно мiст Маргiд. Сто вiдсоткiв зi ста – вiн везе пасажирок на шопiнг. Сорi, дамочки, але з шопiнгом вийде невдача. Ви ж бо на нього, звичайно, обов’язково потрапите, але довезе вас хто-небудь iнший.

Кирило жбурнув «фольксваген» у поворот, не знижуючи швидкостi. Машину занесло. Покришки й спiввiтчизницi заверещали одночасно, але автомобiль не перекинувся, а, вильнувши хвостом перед самiсiньким носом представницького «мерседеса», що пiдпливав до скляного куба з боку мiста, благополучно загальмував бiля готелю «Інтерконтиненталь».

Гучно ударившись важелями об гранiтний бордюр, «фолькс» зупинився переднiми колесами на газонi. Давидов заглушив двигун i вивалився з салону, не звертаючи уваги на лайку, що неслася йому вслiд. Секундна стрiлка невблаганно рухалася по колу, а зробити треба багато чого. Або не зробити.

Тут уже як пощастить.

Молоде подружжя з дитиною. У дiвчини рука мае бути на перев’язi – в лангетi. Чоловiка i дитину можна й не чiпати.

Дiвчину потрiбно вбити.

Вiн жодного поняття не мав, що розрахував комп’ютер – який саме джгут i з якою ймовiрнiстю був прикрiплений до невiдомоi йому молодоi жiнки. Вiн узагалi намагався не думати про неi як про жiнку – iнакше довелося б думати про себе як про вбивцю. Вiн не вбивця. Вiн робить свою роботу.