Чужі сни

А вас i ваших протеже, звичайно ж, приймають усерйоз, але, на жаль… Вiдчуваете рiзницю?

Кротов криво посмiхнувся, розглядаючи опонента, як вищий примат розглядае якогось земляного черв’яка, щойно виявленого в купi опалого листя, але нiчого не вiдповiв.

– Значить, для вас, Давидов, настали золотi часи? Лишилися без конкурентiв?

«От скажу. Та й хрiн з ним! – подумав Денис, посмiхаючись у вiдповiдь. – Здибатися б з ним без свiдкiв, увечерi… Нi. Не вийде. Втече. Та й не можна – Європа все-таки! Але як же сверблять руки…»

– Звичайно ж, пане Кротов! А ще ми залишилися без вас, про що шкодуемо з ранку до вечора.

– Ви, Давидов, – сказав Кротов, посмiхаючись, – тепер пiдтримуете iншу сторону. Заокеанську. Вам так зручнiше. І хвалите своiх нових вождiв. Але при цьому пишете росiйською! І рано чи пiзно вам вашi новi господарi це пригадають!

Дiвчинка, що перекладала розмову польською, здивовано подивилася на Дениса, глядачi на стендi обурено загули.

Денис зробив заспокiйливий жест рукою.

– Розумiете, Кротов, мова – не ваша власнiсть, i слава Богу. Це мова мiльйонiв моiх землякiв, моiх батькiв. Це мова моеi мами, а ви намагаетеся зробити ii мовою ворога. Я розумiю, що вам неприемно, що мене читають i у Варшавi, й у Москвi, i в Киевi. Але вам доведеться з цим змиритись i жити. А хто менi та що пригадае, я вже якось сам розберуся. З вами ми на сьогоднi завершили… Переходимо до наступного запитання.

Давидов повiльно розтиснув кулаки. На долонях залишилися слiди вiд нiгтiв.

– Пане Давидов!

Незнайома жiнка рокiв тридцяти п’яти – сорока, обличчя, яке не запам’ятовуеться, що хоч разiв сто зустрiчай, не впiзнав би – набiр пересiчних рис, накритий зверху рiденьким каре мишачого кольору. Вдягнена, щоправда, яскраво, але й це не рятуе. На бейджi щось написано: синi лiтери на жовтому тлi, напевно, назва газети, але якоi саме – не розгледiти, та й не важливо.

Важливо всмiхатися.

– Вас називають письменником-фантастом, Денисе. І в кожнiй вашiй книзi е фантастичне припущення. Чому саме фантастика для вас – основний жанр?

Голос у неi трохи кращий за зовнiшнiсть, але не набагато, хоча вона намагаеться додати трохи хрипоти для сексуальностi, тiльки виходить схоже на хронiчний ларингiт. Але запитання нормальне, без другого дна. Можливо, вона навiть читала «Факельну ходу». Або «Поганi новини на понедiлок».