На нашем сайте вы можете читать онлайн «Кращий вік для смерті». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Социальная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Кращий вік для смерті

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
Краткое содержание книги Кращий вік для смерті, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Кращий вік для смерті. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ян Валетов) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Ян Валєтов – український письменник, автор гостросюжетних романів і повістей, написаних у жанрі трилера. У видавництві «Фоліо» вийшли друком російською його романи «Проклятий. Евангеліє від Юди», «Нічия Земля», «1917», «Чужі сни».
Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був раніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.
Занепалі міста, де мешкають племена здичавілих хлопців і дівчат, які живуть за законами мавпячої зграї. Зарослі вересом і конюшиною гайвеї, на яких догнивають мільйони машин. Жалюгідні руїни того, що вважалося великою людською цивілізацією. Історія еволюції, перетвореної на ніщо найпростішою комбінацією амінокислот.
Не існує минулого, не існує майбутнього, немає жодного шансу на успіх. Є лише двоє та надія…
Кращий вік для смерті читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Кращий вік для смерті без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
У будь-якому випадку, рухаючись на схiд, Бiлка з напарником мали опинитися у Мейн-Бриджi, iнакше iм рiчки не перетнути, а значить, вони обов’язково виявляться мiж двома вогнями: челами Сiтi i челами Тауна.
«Головне – не запiзнитися, – подумав Бiгун, крокуючи вiдразу за авангардом загону, – i постаратися перехопити iх на територii Сiтi».
Нинi у взаеминах iз племенем Сiтi настав не найкращий перiод, але Бiгун був впевнений, що домовиться з ними про тимчасове перемир’я для затримання втiкачiв. Як укласти союз, не кажучи правди про втiкачiв, Бiгун поки не знав, але не мав сумнiву, що що-небудь придумае.
* * *
Човен вирiшили на водi не залишати. Поодинцi б Бiлка його на берег не витягла, а вдвох подужали. Вiдтягли до найближчого чагарника, замаскували, пройшлися, замiтаючи слiди, але абсолютно замести борозну, залишену днищем на вологому грунтi, не вдалося.
Потiм почалося найважче, бо ж тягнути на власному горбу вантаж близько ста фунтiв – це складнiше, нiж разом iз цим вантажем плисти в човнi, хоч i по страшному i небезпечному Болоту.
Через пiвмилi такоi ходьби Книжник вiдчув наполегливе бажання застрелитися. Або здатися в полон, що було гiрше, нiж застрелитися. Взагалi хотiлося померти, бо тягти рюкзак, який важив не менше, нiж ти сам, здавалося неможливим: на кожному кроцi Тiма водило з боку в бiк, i вiн не йшов – тягся слiдом за Бiлкою, невпевнено переставляючи обважнiлi ватянi ноги.
Дiвчина теж зменшила хiд, згинаючись пiд вагою ношi. Стало зрозумiло, що з таким вантажем iм далеко не пiти, але викинути хоч щось було шкода.
До заходу, коли сонце вже наполовину сховалося за горизонтом i перестало пригрiвати потилицi, вони вийшли до староi дороги. Колишне чотирирядне шосе вилося серед полiв, зливаючись iз густим зеленим килимом, що вкривав округу скiльки сягало око. Подекуди в цьому килимi вже проскакували жовтуватi вiдтiнки початку осенi, подекуди виднiлися вигорiлi пiд лiтньою спекою прогалини пожухлоi трави, тiльки бетону було практично не видно, i гайвей вгадувався по залишках огорожi та у перекошених остовах стовпiв освiтлення, що досi стирчали на роздiловiй.
Незважаючи на дику втому, Книжник не полiнувався вiдкрити атлас i звiритися з картою. Це довелося робити по стовпчику на узбiччi з ледь прочитуваними цифрами «32» на згнилiй майже до прозоростi табличцi.











