На нашем сайте вы можете читать онлайн «Кращий вік для смерті». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Легкое чтение, Фантастика, Социальная фантастика. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Кращий вік для смерті

Автор
Дата выхода
25 ноября 2019
Краткое содержание книги Кращий вік для смерті, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Кращий вік для смерті. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Ян Валетов) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Ян Валєтов – український письменник, автор гостросюжетних романів і повістей, написаних у жанрі трилера. У видавництві «Фоліо» вийшли друком російською його романи «Проклятий. Евангеліє від Юди», «Нічия Земля», «1917», «Чужі сни».
Вірус, що вирвався з військових лабораторій, знищив усіх дорослих. Планета населена підлітками й дітьми, які ведуть криваву боротьбу за виживання. Тут усі вміють вбивати, але ніхто не вміє любити, і світ ніколи не стане таким, як був раніше, якщо двоє вигнанців зазнають поразки.
Занепалі міста, де мешкають племена здичавілих хлопців і дівчат, які живуть за законами мавпячої зграї. Зарослі вересом і конюшиною гайвеї, на яких догнивають мільйони машин. Жалюгідні руїни того, що вважалося великою людською цивілізацією. Історія еволюції, перетвореної на ніщо найпростішою комбінацією амінокислот.
Не існує минулого, не існує майбутнього, немає жодного шансу на успіх. Є лише двоє та надія…
Кращий вік для смерті читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Кращий вік для смерті без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Повiтря стае спочатку теплим, а потiм майже гарячим i шорстким, напевно, через квiтковий пилок, вiд якого нестерпно свербить у носi.
Бiгун чхнув, висякався в пальцi i струсив шмарклi на землю.
Перед ними простягалося море колихливих трав, низького чагарнику i самотнiх дерев. А ще з цього моря стирчали недогризки стовпiв i iх ланцюжок iшов до обрiю.
– Ось i шосе, – сказав Облом, розглядаючи околицi в пошарпаний бiнокль. – Можемо рухатися по ньому. Буде на пару миль далi, але йти зручнiше.
– І безпечнiше, – кивнув Свин.
– Бiля Тауна тобi буде зручнiше, долбоне! Особливо якщо розтяжку зачепиш! – посмiхнувся Бiгун. – Ну що там, Обломе?
– Нiчого.
– Як ти думаеш, вона нас набагато випереджае?
– На день, – упевнено сказав Облом i теж чхнув. – Як тут живуть, Нещадний допоможи! Я ж зараз здохну вiд цiеi сверблячки!
– Минеться! – Бiгун змахнув рукою, даючи сигнал мисливцям рухатися. – Не бзди, бро! Зараз звикнемо… День – це фiгня. Наздоженемо. Через Сiтi iй з ходу не проскочити…
– Через Сiтi вона якраз пройде.
– А як ми самi пройдемо через Сiтi, чуваче? – запитав Свин. – Менi востанне там трохи дупу не вiдстрелили…
– Коли всiх вбити не можна, – знизав плечима Бiгун, – то доведеться домовлятися…
– Якщо вони захочуть iз нами домовлятися, – сказав Облом. – Ти ж знаеш, мiж нами любовi немае.
Огорожа шосе практично згнила, а що не згнило, розтягнули ковалi, тому те, що вони вже вийшли на дорогу, вiдчулося лише тодi, коли Бiгун намацав у трав’яному килимi шматок бетону.
Вiн пiдняв його. Бетон кришився в руцi i сипався крiзь пальцi колючою пiщаною крихтою.
– Розвiдники, вперед, – наказав Бiгун, i тi слухняно очолили групу.
Взагалi-то поки що можна було i не пускати iх уперед, так далеко вiд Сiтi дорогу нiколи не мiнували, але заходи не завадять. Тим бiльше, що почалося все не дуже вдало.
Бiгун згадав смак гару вчорашнього похоронного багаття i скривився. Вiн ненавидiв усi цi церемонii, виття шаманiв i те, що в такi хвилини думав про власне багаття.
Про власну смерть. І думав останнiм часом усе частiше i частiше.
Облом крокував праворуч вiд нього, Свин – злiва, тi, хто йшли позаду, закривали вождям спину пiвколом.
– Де ти бачив ракети? – запитав Облом.
Бiгун тицьнув пальцем праворуч:
– Ось там.
– Це фармер? – поцiкавився Свин.
– А хто ще? – кивнув Бiгун. – Тривога. На однiй iз ферм щось трапилося.











