Пригоди бравого вояка Швейка

Бернард (Бернхард) з Аости (ХІ ст.) – нар. у Савоi. Був архiд’яконом в м. Аоста (бiля Турина). Разом з однодумцями в 1049 р. заснував монастир на гiрському перевалi (зараз Вел. СенБернар) у швейцарських Альпах на вис. 2473 м., де давав подорожнiм прихисток пiд час непогоди. Вивiв особливу породу собак (сенбернар), яка пристосована рятувати людей з-пiд снiгу пiсля лавин. Вважаеться покровителем альпiнiстiв та жителiв Альп. Зображувався в рясi Ордену августинiв з глечиком вина, зерном, блискавкою, а також – чортом, який лежить бiля його нiг.

Його день вiдзначають 15 червня.Не плутати iз Св. Бернардом Клервоським (1090—1153) – одним iз засновникiв Ордену бернардинцiв (цiстерцiанцiв).], – вiв далi колишнiй законовчитель. – Вiн урятував чимало прочан на Сен-Готардi. Носить на шиi пляшку з коньяком i розшукуе занесених снiгом.

Розмова набрала iншого спрямування. Побожний курат почав патякати таке, що нi в якi ворота не лiзло.

– Шаную немовлят i iхне свято двадцять восьмого грудня. Ірода ненавиджу.

Коли курка спить – свiжих яець не дiстати.

Вiн вибухнув реготом i заходився спiвати:

Святий Боже, святий крiпкий…

Однак одразу ж урвав i, пiдвiвшись, суворо запитав Каца:

– Ви не вiрите, що п’ятнадцятого серпня свято вознесiння Дiви Марii?

Веселощi були в повному розпалi. З’явилися ще пляшки, й Кац час вiд часу вимагав:

– Скажи, що не вiриш у Господа Бога, а то не наллю.

Здавалося, що повернулися днi переслiдувань перших християн. Колишнiй законовчитель спiвав якусь пiсню про мученикiв часiв Римськоi iмперii i горлав:

– Вiрю в Господа Бога, не зречуся його.

Не треба менi твого вина! Я можу й сам по нього послати!

Нарештi його поклали в лiжко. Перед тим як заснути, вiн урочисто проголосив, пiднiсши праву руку, наче до присяги:

– Вiрю в Бога-Отця, Сина i Святого Духа! Принесiть менi молитовник!

Швейк тицьнув йому в руку якусь книжку, що лежала на нiчному столику, i побожний фельдкурат заснув з «Декамероном» Боккаччо в руках.

Глава XIII

Швейк йде соборувати

Фельдкурат Отто Кац сидiв, замислившись, над циркуляром, який вiн саме принiс iз казарми.

Це було засекречене розпорядження вiйськового мiнiстерства:

«Вiйськове мiнiстерство скасовуе на час вiйни чиннi iнструкцii щодо соборування солдатiв армii й встановлюе такi правила для вiйськового духовенства:

§ 1. На фронтi скасовуеться соборування.

§ 2. Тяжкохворим i пораненим забороняеться перемiщуватись у тил заради соборування.