Пригоди бравого вояка Швейка

Та «Нацiональна полiтика» вчасно не дiйшла на цей острiв, i тому вони там всi й накрилися.

Тим часом фельдкурат нагорi в канцелярii зустрiвся з однiею дамою з Товариства шляхтянок по релiгiйному вихованню солдатiв – старою огидною каргою, яка вже з самого ранку ходила по шпиталю й усюди роздавала образочки святих, а пораненi й хворi солдати кидали iх до плювальниць.

Обходячи, вона дратувала всiх своiм дурним базiканням про те, щоб солдати щиро каялись у своiх грiхах, стали праведними, бо тiльки тодi Господь Бог дасть iм по смертi царство небесне.

Вона зблiдла, розказуючи фельдкуратовi, як ця вiйна, замiсть облагороджувати солдатiв, робить iз них тварюк. Там, унизу, хворi, мовляв, показували iй язика й казали у вiчi, що вона «почвара» i «коза чортова».

– Das ist wirklich schrecklich, Herr Feldkurat, das Volk ist verdorben.[153 - Це справдi страшно, пане фельдкурате, люди зовсiм зiпсованi (нiм.).]

Далi почала просторiкувати про те, як вона уявляе собi релiгiйне виховання солдата.

Лише тодi солдат хоробро воюе за свого монарха, коли вiрить у Бога i мае релiгiйнi почуття. Тодi вiн не боiться смертi, бо знае, що на нього чекае рай.

Базiка висловила ще кiлька таких самих нiсенiтниць. З усього видно було, що вона не збираеться так скоро випустити фельдкурата зi своiх рук, але той безцеремонно розпрощався.

– Їдьмо додому, Швейку! – гукнув вiн до вартiвнi. Назад поверталися без жодноi помпи.

– Хай удруге соборувати iде хто хоче, – сказав фельдкурат. – Тут за кожну душу, яку ти хотiв би врятувати, ще торгуйся з ними.

У них там самi бухгалтери сидять. Сволота!

Побачивши у Швейковiй руцi пляшечку з освяченою олiею, вiн нахмурився:

– Буде найкраще, Швейку, коли ви тiею олiею помастите менi й собi черевики.

– Спробую помастити також i замок, – додав Швейк, – а то жахливо скрегоче, коли ви вночi повертаетесь додому.

Таким був кiнець нездiйсненого соборування.

Глава XIV

Швейк денщиком у надпоручика Лукаша

I

Швейкове щастя тривало недовго.

Немилосердна доля розiрвала дружнi вiдносини мiж ним i фельдкуратом. Коли фельдкурат аж до цiеi подii був симпатичною особою, то те, що вiн зробив тепер, може зняти з нього цю личину.

Фельдкурат продав Швейка надпоручиковi Лукашу, точнiше сказати, не продав, а програв його в карти. Так ранiше продавали в Росii крiпакiв. Сталося це зовсiм несподiвано. У надпоручика Лукаша зiбралася якось приемна компанiя. Грали в «очко».