Пригоди бравого вояка Швейка

професор психiатрii, який у своiх працях намагався довести, що причини злочинiв треба шукати в успадкованих психологiчних особливостях органiзму злочинцiв, що зовнiшньо проявляються у певних рисах обличчя (сплющений нiс, низький лоб, великi щелепи тощо – ознаки дегенерацii), хоча у своiй класифiкацii злочинцiв й не вiдкидав iнших чинникiв. Висунув гiпотезу про взаемозалежнiсть генiальностi i божевiлля. Ідеi Ломброзо справили значний вплив на подальший розвиток психiатрii, хоча в цiлому його вчення неодноразово спростовувалось науковцями.

] «Про типи злочинцiв».

Вiн кровожерливо глянув на Швейка й наказав:

– Не робiть iдiотськоi мiни.

– Це вiд мене не залежить, – серйозно вiдповiв Швейк. – Мене списали з вiйськовоi служби за iдiотизм, i особлива комiсiя офiцiйно визнала за iдiота. Я офiцiйний iдiот.

Подiбний до злочинця пан заскреготiв зубами.

– Те, в чому вас звинувачують, i всi вашi вчинки свiдчать, що в вас усi клепки на мiсцi.

І вiн нарахував Швейковi цiлу низку рiзних злочинiв, починаючи з державноi зради й кiнчаючи образою його величностi та членiв цiсарського дому.

У центрi тiеi групи злочинiв виблискувало схвалення вбивства ерцгерцога Фердинанда, з якого виходила парость iз новими злочинами, серед яких особливо вирiзнялося пiдбурювання до бунту, оскiльки це сталося в публiчному мiсцi.

– Що ви на це скажете? – переможно спитав пан iз звiрячими рисами обличчя.

– Цього й справдi багато, – невинно вiдповiв Швейк, – а що забагато, те шкодить.

– Ось бачите, самi погоджуетесь.

– Я погоджуюся з усiм, бо строгiсть мусить бути, без строгостi нiхто нiколи нiчого не зробить. Наприклад, коли я служив у вiйську…

– Заткнiть пельку! – ревнув полiцiйний радник на Швейка. – Говорiть тодi, коли вас про щось питатимуть. Розумiете?

– Чому ж не розумiти, – сказав Швейк. – Дозвольте доповiсти, розумiю i в усьому, що ваша милiсть ласкаво скажуть, я зумiю зорiентуватись.

– З ким маете зносини?

– Зi своею служницею, шановний пане.

– А чи не маете знайомих у мiсцевих полiтичних колах?

– Маю, шановний пане.

Купую вечiрнiй випуск «Нацiональноi полiтiки» – «сучки».[32 - Купую вечiрнiй випуск «Нацiональноi полiтики» – «сучки». – «Нацiональна полiтика» – газета, що видавалась з 1882 p. Виходила двiчi на день, мала багато рiзноманiтних додаткiв i була однiею з найлояльнiших щодо Вiдня. За безпринципнiсть i прислуговування владi ii в народi прозвали «сучкою».]

– Геть! – заверещав на Швейка пан iз звiрячим виразом обличчя.