Пригоди бравого вояка Швейка

Коли Швейка виводили з канцелярii, вiн сказав:

– На добранiч, шановний пане.

Повернувшись до камери, Швейк повiдомив усiх арештованих, що такий допит – це жарти. Там на вас трохи погримають, а наприкiнцi виженуть.

– Ранiше, – вiв далi Швейк, – бувало куди гiрше. Читав я колись у книжцi, що обвинуваченi мусили ходити по розпеченому залiзу й пити розтоплене олово, аби можна було виявити невинного. А хто не хотiв признаватися, тому запихали ноги в iспанськi чоботи[33 - iспанськi чоботи – середньовiчне знаряддя тортур.

] й розтягували на драбинi або пекли йому пожежним смолоскипом боки, як це робили зi Святим Яном Непомуцьким[34 - …як це робили iз Святим Яном Непомуцьким – Ян (Йоганек) iз Помуку (1340—1393) – чеський католицький святий, покровитель Чехii. Доктор теологii, яку вивчав у Падуi (Італiя). Був генеральним вiкарiем (заст. архiепископа) празького епископства. За наказом короля Вацлава IV його пiддали тортурам i втопили у Влтавi через глибокий конфлiкт мiж королем i празьким архiепископом Яном з Йенштейну, який займав занадто самостiйну позицiю у важливих церковних справах. Я. Непомуцький став жертвою репресiй проти людей архiепископа i не пiдкорився королю навiть пiд тортурами (див. прим. до розд. «Швейк денщиком у фельдкурата»).Пiзнiше католики склали легенду, за якою Я. Непомуцький загинув нiбито за те, що вiдмовився виказати таемницю королеви, довiрену йому на сповiдi. Вперше ii в 1433 р. вiдтворив Томас Ебендорфер з Хасельбаху – проф. Вiденського унiверситету. Вона стала посилено культивуватись пiсля битви на Бiлiй Горi (1620) як протиставлення пам’ятi про Яна Гуса. В 1729 р. папа Бенедикт ХІІІ проголосив Я. Непомуцького святим.]. Той, кажуть, верещав при цьому так, нiби з нього шкуру живцем дерли, й не переставав ревти, аж поки його в шкiряному мiшку не скинули з Елiшчиного мосту[35 - …скинули з Елiшчиного мосту – мiст через Влтаву. Швейк помиляеться. Елiшчин мiст було побудовано в 1865—1867 рр., а Ян Непомуцький жив у ХIV сторiччi.]. Таких випадкiв було безлiч. А потiм ще людину четвертували або садовили на палю десь там бiля музею. А якщо злочинця кидали лише до пiдземелля, на голодну смерть, то вiн почувався так, немовби знову на свiт народився.

– Тепер сидiти в тюрмi – просто забавка, – смакував далi Швейк. – Нiяких тобi четвертувань, жодних iспанських чобiт.