Пригоди бравого вояка Швейка

Потiм того чоловiка примусили лiзти по якiйсь драбинi на горище, стрибати через мур i кидатися в ставок, а собаки, звичайно, за ним. Врештi виявилось, що це був депутат-радикал, якому остогидло засiдати в парламентi, й вiн виiхав на прогулянку до Ланських лiсiв. Тому я й кажу: немае людей, що не помиляються. Це трапляеться з усiма: хай то вченi, чи придуркуватi, чи просто неосвiченi бовдури. Навiть мiнiстри помиляються.

Комiсiя судових лiкарiв, яка мала вирiшити, наскiльки психiчний стан обвинуваченого Швейка вiдповiдае чи не вiдповiдае всiм його перелiченим у рапортi злочинам, складалася з трьох дуже поважних панiв.

Причому погляд кожного зокрема дiаметрально рiзнився вiд будь-якого погляду iнших двох. Вони були представниками трьох рiзних протилежних напрямкiв i психiатричних шкiл, i коли цi протилежнi науковi табори дiйшли до цiлковитоi згоди щодо Швейка, то це можна пояснити лише тим приголомшливим враженням, яке Швейк справив на всю комiсiю, ввiйшовши до зали, де мали обстежити його психiчний стан.

Побачивши на стiнi портрет австрiйського монарха, вiн вигукнув: «Панове, хай живе цiсар Франц Йосиф Перший!»

Справа була зовсiм ясна. Завдяки Швейковому спонтанному виступовi вiдпала цiла низка запитань. Залишилися тiльки найважливiшi. Вiдповiдi на них мали на пiдставi системи доктора психiатра Каллерсона, доктора Гевероха й англiйця Вейкiнга[42 - Каллерсон, Вейкiнг – в медичнiй лiтературi такi прiзвища не зустрiчаються. Найвiрогiднiше, Гашек просто iх вигадав.] пiдтвердити первiсну думку про Швейка.

– Чи радiй важчий за олово?

– Я його, пробачте, не важив, – зi своею милою посмiшкою вiдповiв Швейк.

– Ви вiрите в кiнець свiту?

– Насамперед я мусив би той кiнець побачити, – недбало кинув Швейк, – утiм, напевно, завтра я його ще не дочекаюсь.

– Чи могли б ви вирахувати дiаметр земноi кулi?

– Нi, панове, не зумiв би, – вiдповiв Швейк, – але я б вам, панове, також загадав одну загадку: стоiть чотириповерховий будинок, а в цьому будинку на кожному поверсi вiсiм вiкон.

На даху два даховi вiконця й два комини. На кожному поверсi живе по двое квартирантiв. А тепер, панове, скажiть менi, в якому роцi померла двiрникова бабуня?

Судовi лiкарi значуще перезирнулись, та, незважаючи на це, один iз них поставив ще таке запитання:

– Чи знаете ви, яка найбiльша глибина в Тихому океанi?

– Цього, панове, не знаю, – почули вони у вiдповiдь, – але думаю, що там, безперечно, глибше, нiж пiд Вишеградською скелею на Влтавi.