Пригоди бравого вояка Швейка

Чемно вклонившись, Швейк зiйшов iз полiцаем униз до вартiвнi, й за чверть години його вже можна було бачити на розi Єчноi вулицi й Карловоi площi в супроводi iншого полiцая. Той нiс пiд пахвою товсту книгу з нiмецьким написом «Arrestantenbuch».[56 - «Книга запису арештантiв» (нiм.).]

На розi Спаленоi вулицi Швейк i його конвоiр зустрiлися з натовпом людей, якi юрмилися бiля вивiшеного оголошення.

– Це манiфест найяснiшого монарха про оголошення вiйни, – повiдомив Швейковi полiцай.

– Я це передбачав, – сказав Швейк, – а в божевiльнi про це нiчого ще не знають, хоч iм, власне, це повинне бути вiдоме з перших уст.

– Що ви цим хочете сказати? – перепитав полiцай.

– Адже ж там сидить багато панiв офiцерiв, – пояснив Швейк.

Коли вони пiдiйшли до iншоi юрби, що товпилася перед манiфестом, Швейк вигукнув:

– Хай живе iмператор Франц Йосиф! Ми цю вiйну виграемо!

Хтось iз захопленоi юрби насадив йому капелюх аж на вуха, i в такому виглядi, в супроводi натовпу, бравий вояк Швейк увiйшов iзнов у ворота полiцiйного управлiння.

– Цю вiйну, панове, ми, безперечно, виграемо, ще раз кажу вам, – промовив Швейк i з тими словами розпрощався з юрбою, яка його супроводила.

А десь iз далеких нетрiв iсторii долетiла до Європи iстина, немовби завтрашнiй день зруйнуе навiть плани сьогоднiшнього дня.

Глава VI

Розiрвавши зачароване коло, Швейк знову опинився вдома

В стiнах управлiння полiцii панував дух чужоi народовi влади. Вона встановлювала, наскiльки громадяни захопленi вiйною.

За винятком кiлькох людей, якi не заперечували, що вони сини народу, приреченого пролити кров до останньоi краплi за зовсiм чужi для нього iнтереси, управлiння полiцii являло собою чудову колекцiю бюрократичних хижакiв. Вони вважали, що лише тюрми й шибеницi спроможнi оборонити iснування хитромудрих параграфiв. При цьому хижаки-бюрократи поводилися з своiми жертвами iз злобною чемнiстю, зважуючи заздалегiдь кожне свое слово.

– Менi дуже прикро, – сказав один з тих хижакiв чорно-жовтоi породи[57 - …сказав один з тих хижакiв чорно-жовтоi породи… – державний прапор Австро-Угорщини мав чорний i жовтий кольори.

], коли до нього привели Швейка, – що ви знову попали в нашi руки. Ми думали, ви виправитеся, але, на жаль, помилилися.

Швейк мовчки кивнув головою з таким невинним виглядом, що чорно-жовтий хижак допитливо поглянув на нього i з притиском сказав:

– Не дивiться так по-iдiотському.