Пригоди бравого вояка Швейка

Бретшнейдер, навпаки, тримався бiльш революцiйних поглядiв. На його думку, кожна слабка держава приречена на загибель, i вiн питав Швейка, як той дивиться на цi речi.

Швейк заявив, що вiн з державою нiколи не мав жодноi справи; правда, одного разу йому довелося виховувати кволе щеня сенбернара, вiн годував його солдатськими сухарями, i воно теж здохло.

Коли кожен з них вихилив по п’ятiй чвертцi, Бретшнейдер проголосив себе анархiстом i спитав у Швейка поради, до котроi ж органiзацii йому записатися.

Швейк розповiв, що якось один анархiст купив у нього в кредит за сто крон леонберга, але останнього внеску так i не вiддав.

За шостою чверткою Бретшнейдер заговорив про революцiю i висловився проти мобiлiзацii, але Швейк нахилився до нього i шепнув на вухо:

– Щойно до шинку зайшов якийсь клiент, то краще мовчiть, бо можете мати неприемностi. Бачите ж, трактирниця вже плаче.

Панi Палiвцова й справдi плакала на своему стiльцi за стойкою.

– Чого ви, хазяйко, плачете? – спитав Бретшнейдер.

 – За три мiсяцi виграемо вiйну, буде амнiстiя, i ваш чоловiк повернеться. Отодi ми у вас нажлуктимося. Чи, може, ви не думаете, що ми виграемо? – звернувся вiн до Швейка.

– На бiса пережовувати без кiнця те саме? – сказав Швейк. – Мусимо виграти, й квит! А зараз менi час додому.

Швейк розплатився i повернувся до своеi староi служницi панi Мiллеровоi. Вона дуже злякалася, коли побачила, що людина, яка вiдчиняе ключем дверi, – сам Швейк.

– Я гадала, що ви, паночку, повернетесь аж за кiлька рокiв, – сказала вона з вродженою щирiстю. – Я тим часом з милосердя взяла на квартиру одного швейцара з нiчноi кав’ярнi. У нас три рази був обшук, але нiчого не знайшли i сказали, що вам, мовляв, каюк, бо ви хитра сволота.

Швейк мав нагоду вiдразу ж переконатися, що незнайомий влаштувався з усiма вигодами. Спав у його лiжку i був навiть досить благородний: вдоволився лише половиною постелi, бо на другiй умостилося якесь довговолосе створiння, яке спало, обiйнявши його з вдячностi за шию.

Частини чоловiчого й жiночого гардеробу валялися вперемiж навколо лiжка. З цього хаосу було видно, що швейцар нiчноi кав’ярнi повернувся зi своею дамою пiд мухою.

– Пане, – сказав Швейк, трясучи непроханого пожильця, – глядiть, так можете i обiд проспати. Менi було б дуже неприемно, коли б про мене сказали, буцiмто я вас викинув з хати аж тодi, коли вже обiду нiде не дiстанеш.