Пригоди бравого вояка Швейка

– Це дурниця, панi Мiллерова, поiду на вiйну в вiзочку. Знаете того кондитера, за рогом? У нього такий вiзок е. Вiн колись у ньому возив провiтрюватись свого кульгавого шкарбуна-дiдуся. Ви, панi Мiллерова, на тому вiзку й доставите мене до вiйська. Панi Мiллерова заплакала.

– Чи ж не побiгти менi, ласкавий пане, по лiкаря?

– Нiкуди ви, панi Мiллерова, не пiдете, я хоч i хворий на ноги, проте чим я не гарматне м’ясо? А в таку пору, коли Австрii не до танцiв, кожен калiка повинен бути на своему посту. Не хвилюйтесь i варiть собi каву далi.

І в той час, як панi Мiллерова, заплакана й схвильована, цiдила каву, бравий вояк Швейк, лежачи в лiжку, спiвав:

Генерал Вiндiшгрец i чини бувалi[64 - Генерал Вiндiшгрец i чини бувалi… – Вiндiшгрец участi в битвi при Сольферiно не брав.]

До схiд сонця ранесенько битву розпочали.

Гоп-гоп-гоп!

Битву розпочали, вигукнули: «Браття,

Поможи нам, Матiр Божа, i Святе розп’яття!»

Гоп-гоп-гоп!

Перелякана панi Мiллерова, вражена жахливою бойовою пiснею, забула про каву й, тiпаючись усiм тiлом, iз острахом дослухалась, як бравий вояк Швейк спiвае далi, лежачи в постелi:

Ой веди нас, Матiр Божа, на чотири мости.

Побудуй собi, П’емонте[65 - П’емонт – провiнцiя на пiвночi Італii iз центром в Туринi. Цим словом узагальнюеться усе iталiйське вiйсько, що в 1859 p. воювало проти Австрii.], могутнi форпости!

Гоп-гоп-гоп!

Була битва, та жахлива бiля Сольферiно,[66 - Бiй пiд Сольферiно. – У битвi пiд Сольферiно 24.

VІ. 1859 p. австр. армiя пiд командуванням Франца Йосифа І зазнала поразки вiд об’еднаноi франц. – сардинськоi армii пiд командуванням Наполеона ІІІ.]

Там лилися рiчки кровi по самe колiно.

Гоп-гоп-гоп!

По колiна кровi, i м’яса не тонко,

Воювали хлопцi з десятого полку.

Гоп-гоп-гоп!

Не бiйтеся, хлопцi, злиднiв у дорозi,

Там везуть за вами грошики на возi.

Гоп-гоп-гоп!

– Заради Бога, ласкавий пане, я вас благаю, – почулося з кухнi жалiсне хлипання, але Швейк до кiнця проспiвав свою бойову пiсню:

Ой на возi грошi, а iсти – в повозцi;

Хто щасливiший у свiтi, як тi нашi хлопцi?

Гоп-гоп-гоп!

Панi Мiллерова метнулася до дверей та побiгла по лiкарiв.

Повернулася вона за годину. Швейк тим часом задрiмав.

Раптом його збудив якийсь опасистий добродiй. З хвилину вiн тримав руку на Швейковому лобi й говорив:

– Не бiйтеся, я лiкар Павек iз Вiноград, дайте руку, а цей термометр покладiть пiд пахву. Гаразд.