Пригоди бравого вояка Швейка

)] Ну й мовчiть, коли я вам наказав, ви ж добре знаете, що вам не дозволено патякати.

– Насмiлюсь доповiсти, я знаю, що «менi не дозволено патякати».

Пани офiцери перезирнулись i закликали фельдфебеля.

– Оцього, – сказав старший штаб-лiкар, показуючи на Швейка, – вiдведiть униз до канцелярii та зачекайте на нашу реляцiю та рапорт. У гарнiзоннiй тюрмi йому це патякання виб’ють iз голови. Хлоп здоровий, як бик, а симулюе, i до того ще патякае та глузуе зi свого начальства. Вiн гадае, що ми тут задля забавки, а вiйсько – це жарт i смiшки.

Там, у гарнiзонi, вам, Швейку, покажуть, що армiя – це не собаче весiлля.

Швейк пiшов з фельдфебелем до канцелярii й дорогою через подвiр’я мугикав пiд нiс:

Я собi вже змалку думав,

Що вiйна – це жарт,

Повоюю тижнiв зо два,

Й повернусь назад.

Тодi як у канцелярii черговий офiцер горлав на Швейка, що таких, як вiн, Швейк, треба розстрiлювати, нагорi в лазаретних палатах комiсiя мордувала симулянтiв. Із сiмдесяти пацiентiв врятувалося тiльки двое.

Один був без ноги: вiдiрвало гранатою, а другий мав справжню костоiду. Лише цi не почули слiвця «tauglich», а решта, в тому числi й трое вмираючих сухотникiв, були визнанi придатними до вiйськовоi служби.

Старший штаб-лiкар не проминув нагоди виголосити промову. Його промова була пересипана найрiзноманiтнiшими лайками, але щодо змiсту – дуже коротка. Всi вони – худоба i лайно, та коли вiдважно воюватимуть за найяснiшого цiсаря, знову зможуть повернутися до людського суспiльства, й тодi пiсля вiйни iм навiть вибачать iхню спробу симулювати й вiдкрутитися вiд фронту.

А втiм, щодо нього, лiкаря, то вiн у це не вiрить, бо певен, – на усiх iх чекае зашморг.

Якийсь молоденький вiйськовий лiкар з чистою i не зiпсутою поки що душею попросив у старшого штаб-лiкаря слова. Його промова вiдрiзнялася вiд промови начальника оптимiзмом i наiвнiстю. Говорив вiн по-нiмецькому.

Цей молодик довго розводився про те, що кожен, хто покине лазарет, аби повернутися до своiх полкiв на фронт, повинен бути переможцем i лицарем.

Вiн переконаний, – усi вони вправно володiтимуть зброею на полi бою й будуть чесними в усiх справах: як военних, так i приватних. Вони будуть непереможними воiнами й завжди пам’ятатимуть про славу Радецького та принца Євгенiя Савойського[93 - Принц Євгенiй Савойський (1663—1736) – Євгенiй, принц Савойський i Карiньянський, маркграф Салуцький, австрiйський Генералiсiмус. Син начальника швейцарськоi гвардii при дворi Людовiка ХІV.