Пригоди бравого вояка Швейка

Ввечерi на лiжках було сумно. Кiлька годин тому шлунки в усiх були наповненi рiзними гарними й смачними речами, а тепер там хлюпав лише рiденький чайок зi скибочкою хлiба.

Номер двадцять перший бiля вiкна промовив:

– А чи повiрите, друзi, що я люблю смажених курчат бiльше за печених? Хтось пробурчав:

– Висповiдайте його пiд ковдрою!

Та пiсля невдалого частування всi так ослабли, що нiхто навiть не ворухнувся.

Лiкар Грюнштейн дотримав слова: перед полуднем прийшло кiлька вiйськових лiкарiв з горезвiсноi комiсii.

Вони йшли повагом повз ряди лiжок, i було лише чути: «Покажiть язика!»

Швейк так висолопив язика, що його обличчя скорчилося в кумедну гримасу, а очi самi заплющились.

– Насмiлюсь доповiсти, пане штаб-лiкарю, далi язик уже не вистромлюеться.

Мiж Швейком i комiсiею зав’язалася цiкава розмова. Швейк запевняв, що зробив це зауваження, боячись, аби лiкарi не подумали, нiби вiн ховае вiд них язика.

Члени комiсii дiаметрально розiйшлися в своiх думках стосовно Швейка.

Половина з них запевняли, що Швейк – це «ein bloder Kerb»[89 - Ідiот (нiм.).], a друга – що вiн падлюка, який глузуе з вiйськовоi служби.

– Чорт вас забери! – заверещав на Швейка голова комiсii. – Ми вас виведемо на чисту воду!

Швейк дивився на комiсiю з божественним спокоем невинноi дитини.

Старший штаб-лiкар пiдступив до нього впритул:

– Я б хотiв знати, про що ви, морська свиня, зараз думаете?

– Насмiлюсь доповiсти, я взагалi не думаю.

– Himmeldonnerwetter![90 - Грiм побий! (нiм.

)] – вигукнув один iз членiв комiсii, брязнувши шаблею. – Отже, вiн взагалi не думае. А чому ж ви, сiамський слоне, не думаете?

– Насмiлюсь доповiсти, я тому не думаю, що на вiйськовiй службi солдатам думати заборонено. Коли я свого часу служив у дев’яносто першому полку, нам наш пан капiтан завжди казав: «Солдат не повинен думати сам. За нього думае начальство. Як тiльки солдат починае думати, це вже не солдат, а якийсь вошивий цивiльний. Думання не призведе…»

– Заткнiть пельку! – люто перепинив Швейка голова комiсii.

– Ми про вас уже маемо iнформацiю. Der Kerl meint, man wird glauben, er sei ein wirklicher Idiot…[91 - Вiн думае, що хтось повiрить, нiби вiн справдi iдiот… (нiм.)] Ви не iдiот, Швейку, ви хитра бестiя, пройдисвiт, хулiган, падлюка.

– Насмiлюсь доповiсти, розумiю.

– Я вже сказав вам, щоб ви заткнули пельку, чули?

– Насмiлюсь доповiсти, я чув, «заткнути пельку».

– Himmelherrgott![92 - Хай вам чорт! (нiм.