Пригоди бравого вояка Швейка

Насамперед лiкарi обстежили його психiчний стан, та коли вiн заявив, що хотiв розбагатiти, його вiдправили до гарнiзонноi тюрми. Таких людей, що сидiли в гарнiзонi за крадiжку або шахрайство, було чималенько. Ідеалiсти та неiдеалiсти. Люди, якi вважали вiйськову службу джерелом особистих прибуткiв, рiзнi вiйськовi бухгалтери, тиловi й фронтовi старшини, що чинили всiлякi шахрайства з провiантом i з солдатською платнею, а крiм них, дрiбнi злодюжки, в тисячу разiв чеснiшi за тих харцизникiв, якi iх сюди посадовили.

Тут же, в гарнiзоннiй тюрмi, сидiли й солдати за рiзнi провини чисто вiйськового характеру: порушення дисциплiни, спробу пiдняти заколот, дезертирство. Окремо слiд назвати полiтичних в’язнiв. З них 80 вiдсоткiв було зовсiм не винних, а з цих знову ж таки 99 вiдсоткiв засуджували.

Апарат вiйськових ревiзорiв був неперевершений. Такий судовий апарат мае кожна держава, що опинилася перед загальним полiтичним, господарським i моральним занепадом. Ореол колишньоi сили та слави оберiгався судами, полiцiею, жандармерiею й бандою продажних стукачiв.

У кожнiй вiйськовiй частинi Австрiя мала шпикiв. Вони доносили на своiх товаришiв, що спали поруч них, на одних нарах, а пiд час походу дiлилися шматком хлiба.

Для гарнiзонноi тюрми матерiал також постачала державна полiцiя – пани Клiма, Славiчек i К°[94 - Клiма, Славiчек – агенти австрiйськоi, а потiм чехословацькоi полiцii.]. Вiйськова цензура спроваджувала сюди авторiв листування мiж фронтом i тими, кого цi автори залишили вдома в розпачi.

Жандарми приводили сюди й зовсiм лiтнiх селян, якi жили вже на утриманнi дiтей. Вони посилали на фронт листи, намагаючись у них втiшити своiх рiдних або змальовували домашнi злиднi, а вiйськовий суд пришивав iм за це зраду й лiпив по дванадцять рокiв ув’язнення.

З градчанськоi гарнiзонноi тюрми дорога вела через Бржевнов на Мотольський плац. Попереду, в супроводi солдатiв iз багнетами, йшов чоловiк у наручниках, а за ним iхав вiз iз домовиною. І на Мотольському плацу звучала урочиста команда: «An! Feuer!»[95 - Вогонь! (нiм.

)] А потiм по всiх полках i батальйонах зачитували ще один полковий наказ про розстрiл ще одного призовника, бо вiн посмiв збунтуватися через те, що пан капiтан ударив шаблею його жiнку, коли вона, прощаючись, нiяк не могла вiдiрватися вiд чоловiка.

А в гарнiзоннiй тюрмi трiйця – штабний тюремний наглядач Славiк, капiтан Лiнгарт i фельдфебель Ржепа, якого прозвали катом, – виконували свою роботу.