Украдена батьківщина. Трилогія

А колос повнився з небесноi блакитi

І дiвчина стояла в житi

З серпом, знесилена у працi,

З вiнком, уквiтчана у щастi,

– Вона сама була тим колоском,

Що споений святою iх землею,

Налитий променем – небесною зорею.

І прапор волi Украiни

На подвиги вдихав усi полки.

І гордий Дiр стояв

Народ йому ввiряв

Життi своiх синiв

І перемоги вiн чекав

Для берегiв,

Омитих хвилею морською.

І раптом звук трембiти,

Як сталь меча прорiзав небо,

Неначе над всiма пронеслось лезо

І сколихнулись трави, квiти

Передчуттям тривоги вкритi.

І в тисячi копит пiдковами пiдбитi

Могутнi кiнськi ноги

Одноразово вдарили об землю,

І понеслись полки шалено,

Несучи смерть зi всiх бокiв.

По переду на бiлому конi летiв

Їх гетьман Украiни.

І вся та грiзна сила

Ударилась об вiзантiйський вал

І вiн здригнувся, як стеблина,

Родивши смертний шквал

Ударiв сталi в тiло,

І все кругом двигтiло

У зойках, муках i поривах,

І червонiла кров на гривах

Їх бойових коней,

Стiкаючи з скалiчених грудей!

І тi, що першi смерть зустрiли,

Котилися по схилу вниз,

На дiл, збиваючи живих,

Мiшаючи у купу тих,

Хто помстою кипiв.

Ця хвиля мертвих i живих

Будила лютий гнiв

У серцi Дiра,

Але ще мить

І кiнь вже збитий з нiг,

І Дiр лежить

Стискаючи в руцi до болю

Метал своеi шаблi з кров’ю,

Зiбрав усю вiн волю,

Ступаючи по трупах палих,

В яких ще погляд не застиг,

Дiр йшов по схилу валу

І на вершинi опинився в гущi тих,

Хто здiйснював вже кару

Кривавим лютим ворогам.

Раптово вирiс перед ним як вал

Кремезний вiзантiйський воiн

І запустив, що сили було в того,

Червоне вiстря списа свого

У груди Дiра на бiгу.

Зiбравши спритнiсть всю свою,

Щитом вiдбив цю смерть страшну,

А другою ударив лезом шаблi

І як гарбуз упала голова,

Що мить тому несла

Для Дiра вiрну тут загибель.

Але тут смерть одна не ходить,

І вiн побачив як його обходить,

Сiм вiзантiйцiв справа й злiва,

У нього лише думка зрiла,

Яке тут рiшення прийняти,

Як перед ним став виростати

Заслiн iз мужнiх козакiв,

Що тiлом своiм

Його вiд смертi прикривали.

Коли ж вони на себе iх узяли,

Дiр обiйшов праворуч

І несподiваний удар нанiс.

Ворожий воiн був вже поруч,

Прийняв замах потужноi руки

І покотився труп з гори.