П'ятнадцятирічний капітан

Постраждалому вiд нещасного випадку на вулицi швидко нададуть першу допомогу, але як бути з тими, хто покидае напризволяще потерпiлих у вiдкритому морi? Такi особи знеславлюють рiд людський!

Капiтан Халл мiг би згадати багато випадкiв такоi немилосердноi жорстокостi. Вiн повторив мiсiс Уелдон, що, якими б жахливими не були подiбнi випадки, на жаль, вони трапляються i доволi часто.

Потому вiн продовжив:

– Звiдки йшов «Вальдек»?

– Із Мельбурна.

– Отже, ви не раби?

– Нi, сер, – випроставшись, жваво вiдповiв негр.

– Ми мешканцi штату Пенсельванiя, громадяни вiльноi Америки.

– Друзi, – промовив капiтан, – знайте, що на борту «Пiлiгрима», американського корабля, нiхто не наважиться вiдняти у вас вашу свободу.

Дiйсно, п’ятеро негрiв, врятованих «Пiлiгримом», були iз штату Пенсильванiя. Найстаршого серед них продали в невiльники у вiцi шести рокiв. Із Африки його доставили в Сполученi Штати, де вiн вже давно отримав свободу. Його молодшi супутники народилися вiльними i нiхто з бiлих не мав права називати iх своею власнiстю.

Вони навiть не знали тiеi мови, яку використовували негри до вiйни[16 - Мова про Громадянську вiйну 1861–1865 рокiв мiж пiвнiчними та пiвденними штатами на територii сучасних Сполучених Штатiв Америки. Пiвнiчнi штати офiцiйно скасували рабство чорношкiрих.], мови, в якiй не iснувало вiдмiнювання i всi дiеслова вживалися в неозначенiй формi. Цi негри покинули Америку вiльними громадянами i вiльними громадянами поверталися назад.

Вони розповiли капiтану Халлу, що влаштувалися на плантацiю до якогось англiйця неподалiк Мельбурна, Пiвденна Австралiя.

Вони пропрацювали там три роки i, назбиравши грошей, та iз закiнченням строку дii контракту вирiшили повернутися на батькiвщину.

Вони заплатили за проiзд «Вальдеком» як звичайнi пасажири i 5-ого сiчня покинули Мельбурн. Через сiмнадцять дiб, вночi, «Вальдек» зiткнувся з якимось великим пароплавом.

Негри спали в цей час. Вони прокинулися вiд сильного поштовху. Коли через декiлька секунд вони вибiгли на палубу, щогли вже були за бортом, а «Вальдек» лежав на боцi.

Вiн не затонув тiльки тому, що в трюм потрапили порiвняно небагато води.

Капiтан та команда «Вальдека» щезли: напевно, деяких скинуло в море, iншi вчепилися за снастi пароплава, що пiсля зiткнення з «Вальдеком» поспiхом зник.

П’ятеро негрiв залишилося на напiвзатонулому човнi за двiстi тисяч миль вiд найближчого суходолу.

Найстаршого звали Томом. Супутники визнавали його своiм керiвником.