П'ятнадцятирічний капітан

– Ви знаете цього собаку? – запитав кока капiтан Халл.

– Я?!? – здивовано вигукнув Негоро. – В життi не бачив!

– Як дивно! – прошепотiв Дiк Сенд.

Роздiл четвертий. Врятованi з «Вальдека»

Работоргiвля все ще широко розповсюджена на територii Екваторiальноi Африки. Попри те, що узбережжя континенту патрулюють англiйськi та французькi вiйськовi кораблi, работорговцi продовжують вивозити iз Анголи та Мозамбiку чорношкiрих невiльникiв. «Чорний товар» ще доволi популярний в багатьох краiнах, на жаль, навiть в краiнах цивiлiзованого свiту.

Капiтан Халл знав про це.

Хоча й та частина океану, де зараз знаходився «Пiлiгрим», пролягала осторонь вiд маршрутiв, якими зазвичай користуються кораблi поневолювачiв, капiтан Халл вирiшив, що, вочевидь, негри належали до партii рабiв, яку «Вальдек» вiз на продаж в одну iз колонiй Тихого океану.

«Пiлiгрим» з великою увагою поставився до врятованих негрiв. Мiсiс Уелдон за допомогою Нен та Дiка Сенда напувала iх iз ложки свiжою водою, якоi, вочевидь, вони не бачили декiлька днiв.

Врештi-решт вода та трохи юшки повернули бiдолах до життя. Один iз них, на вигляд старий шiстдесяти рокiв, незабаром вже був спроможним вiдповiдати на питання. Вiн володiв англiйською.

– Що сталося з «Вальдеком»? – найперше запитав капiтан Халл. – Вiн зiткнувся з iншим кораблем?

– Приблизно десять днiв назад, вночi, коли всi спали, на нас наскочив якийсь корабель, – вiдповiв старий негр.

– Що сталося з командою «Вальдека»?

– Я не знаю. Коли ми пiднялися на палубу, там вже нiкого не було, сер.

– Як Ви гадаете, екiпаж «Вальдека» встиг перебратися на борт того судна, з яким ви зiштовхнулися?

– Маю надiю, що так все i сталося, сер.

– Цей корабель, пiсля зiткнення, не зупинився, аби пiдiбрати постраждалих?

– Нi.

– Можливо, вiн затонув?

– О, нi! – заперечив старий негр. – Ми бачили, як вiн зникав у пiтьмi.

Те саме пiдтвердили i iншi врятованi з «Вальдека».

Наскiльки це здавалося неймовiрним, проте нерiдко трапляеться, що капiтан корабля, з провини якого вiдбулося зiткнення, поспiшае щезнути з мiсця катастрофи, нехтуючи бiдолахами, приреченими через нього на смерть, i яким вiн навiть не намагаеться надати допомогу!

На осуд заслуговуе навiть вiзник, який, наiхавши на перехожого, намагаеться зникнути, полишаючи жертву власноi неуважностi на iнших.