Все тільки починається

»

Тенькнув сигнал повiдомлення i Леся мало не пiдстрибнула з несподiванки. В першу секунду iй захотiлось закрити ноут i вiдстрибнути в бiк, але потiм подумала, що це буде по-дурному. Хай вона не помiтила, як вiн зайшов на сайт, але почуватись, як застукана за пiдгляданням школярка просто смiшно. Вiн не знае ii, вона не знае його i вебкамера не увiмкнена. Крiм того, Лесю чомусь зачiпало те, що вiн писав.

А якщо призначена саме тобi жiнка виявиться неiдеальною?

Виключено

І чому?

Бо я буду бачити ii такою.

Леся розiзлилась, але не могла зрозумiти – чому. Проста фраза викликала у нiй бурю емоцiй – вiд бажання розплакатись до майже вiдчутноi ненавистi. Неправильно писати таке серед вульгарностi i розпусти.

«І ти шукаеш ii саме тут, на сайтi, який бiльшiсть чоловiкiв сприймають, як вiртуальний каталог борделю?»

Вiн мовчав кiлька хвилин. Леся подумала, що образила його i не дочекаеться вiдповiдi. Або що вiн напише едино логiчне: «а що ти тут робиш?» Вона б i сама так написала.

Ну i нехай. Може це тiльки вона так думае, що образила, а насправдi влучила у цiль?

«У тебе щось сталось? :-( »

Якби вiн написав «у тебе проблеми?», то Леся сприйняла б це, як вияв образи, бо вважала вислiв стандартною фразою агресii у вiдповiдь на незручне питання. Але вiн написав так, наче зрозумiв щось таке, чого вона сама у собi не розумiла. І це зачепило ii настiльки, що вона гримнула кришкою ноута.

– У мене нiчого не сталось, у мене все прекрасно… психолог довбаний…

…поцiлунок був довгим i неймовiрно нiжним, вона вiддалась йому повнiстю, насолоджуючись кожною миттю.

Вона вiдчувала теплу долоню на потилицi, пальцi ледь торкаючись провели по спинi, вона вигнулась, поцiлунок перервався…

Леся лежала i дивилась у стелю. За вiкном сiрiло, до дзвiнка будильника ще двi години i вже зовсiм не хочеться спати. Серце нiяк не хотiло заспокоiтись: вiд згадки про поцiлунок, хай навiть у снi, дихати ставало важко, в животi пульсувало тепло, а обличчя пашiло жаром.

Славко далеко, я сама, от i сниться, i хочеться… а ще духота така, що iз шкiри вилажу…

Але Леся розумiла, що насправдi рiч не в цьому. Славко нiколи не викликав у нiй таких емоцiй, таких бажань, вiн був стриманим у виявленнi почуттiв. Сьогоднi ж вистачило одного погляду на фото i у неi почалась гормональна революцiя. Це якось неправильно – так реагувати на чоловiка, якого не знаеш i навiть не бачила у реальному життi.

«Я буду бачити ii такою».