Все тільки починається

Все тiльки починаеться

Зоряна Лешко

Ворожiння на долю манять i лякають, i лише час покаже, що насправдi ховаеться у тунелi iз дзеркал. Леся зважилась i пошкодувала. Минув час, вона молода i успiшна, але чи знае хтось, що насправдi ховаеться за ii усмiшкою i впевненiстю у собi? Що вона втратила i що отримала натомiсть? Коли доля подаруе iй несподiвану зустрiч, чи зможе вона повiрити у диво?

Зоряна Лешко

ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ…

Грудень 1997

У кiмнатi майже не було меблiв, лише стара шафа i спецiально перенесений круглий стiл, напевне, саме тому вона здавалась особливо холодною.

Квартира наче противилась новим пожильцям, не бажаючи бути затишною i теплою. Батарея пiд вiкном вiдчутно нагрiлась, але тепло тануло десь посерединi кiмнати, не встигаючи ii нагрiти.

Лесi не подобався новий дiм подруги: гулкi стiни, напiвпорожнi кiмнати та запах необжитого примiщення здавались особливо моторошними i Леся переконувала себе, що саме через холод у неi затерпли пальцi i вся вона тремтить, але всерединi наростав протест проти самообману та примусу.

Дiвчата потирали руки, видихаючи хмаринки пари i вичiкувально дивились на Лесю. Нарештi вона не витримала:

– Я не впевнена, що хочу спробувати.

– Да ладно, Лесь, нiчого з тобою не станеться. Дзеркало не кусаеться.

– Девки, менi реально страшно. З таким не можна бавитись.

– Не думали ми, що ти така затуркана.

Ярина знов брала ii на понт, а дiвчата смiхом дружно пiдтримали.

– Ха-ха-ха, дуже смiшно. Я не хочу.

– Леся, ну ти чого? Сама ж почала.

В нас не вийшло, то може в тебе вийде. Розкажеш. Ну невже тобi не цiкаво?

Леся вiдступила на крок i схрестила руки на грудях. Вона вже не рада була, що розповiла подругам про ворожiння на дзеркалах, думала – пожартують, посмiються i забудуть, а вони дружно вирiшили перевiрити.

Стiл готовий: бiла скатертина, свiчка, два овальнi дзеркала i двi блондинки й брюнетка благально дивились на рудоволосу подругу. А вона намагаеться приховати, що боiться. Леся переконувала подруг i себе, що не вiрить у всi цi мiстичнi дурницi, але зараз, стоячи перед приготованим столом, вiдчувае, як наростае панiка.

– Я нiчого не починала i не збиралась. То вас перемкнуло. І менi не цiкаво, може я взагалi замiж не збираюсь! І взагалi, яка вам рiзниця, спробую я чи нi?

Ярина раптом змiнила тактику, ставши схожою на кiшку, що запопадливо заглядае в очi.

– Ну Лесь, ну давай! Ну не даром же кажуть, що всi рижi – вiдьми. В тебе точно вийде.