Мазепа. Історичні картини

1650 рiк

Коли втiкачi-украiнцi у 90-х роках XVІІ столiття поверталися iз Сiчi на рiднi пiвнiчнi терени Украiни, вони так описували запорозьких козакiв: «Це такi люди, якi, роз’iхавшись по Украiнi, нiколи не плещуть багато язиками, зате, зiбравшись знову на Сiчi, переповiдають про безчинства та вигадують рiзнi iсторii, пiд’юджуючи один одного до бунту. Один розбазiкуеться, добре напившись, iнший аж пашить ненавистю, хоч i не пив нiчого, i лае не тiльки панiв та гетьманiв, але не минае й монархiв».

* * *

Це незвичайне суспiльство, яке частково складаеться з войовничих авантюристiв, чиi полiтичнi iдеали такi ж невиразнi, як невиразнi обриси безмежного степу, i такi ж вередливi, як повiв вiтру чи полiт птаха, а частково з опальних чужинцiв чи втеклих селян, для яких свобода означала те ж саме, що й необмежена сваволя, – це суспiльство не мало й не могло мати жодних передумов для того, щоб стати мiцною державою. Та небезпека чигала на них не з боку Польщi чи Туреччини, у яких в XVІІ столiттi стали помiтними деякi ознаки внутрiшнього занепаду.

Небезпека насувалася з найменш очiкуваного боку – з боку Московського царства, яке продовжувало об’еднувати Росiю в одне полiтичне цiле i в скорому часi могло взяти на себе провiдну роль у схiднiй Європi за рахунок упадку Польщi i всупереч великодержавним iнтересам Швецii. Тому й сталося так, що iсторiя Швецii тiсно переплелася з iсторiею Украiни та невеликоi Запорозькоi республiки.

Першi зв’язки Швецii з Украiною мали мiсце ще у «днi великих безпорядкiв» у Росii, коли Карл X[16 - Карл IX (1550—1611), шведський король (1604—1611), син Густава Вази.]брав активну участь в усуненнi непорозумiнь мiж спадкоемцями московського трону. Петрус Петреюс (Пер Персон), який перебував тодi з дипломатичою мiсiею у Москвi i якому було доручено добитися дозволу для кiлькох татар, що поверталися зi Швецii, проiхати через росiйськi землi до Криму, мав нагоду трохи ближче познайомитися з пiвденною Росiею.

Та лише Густав II Адольф, готуючись до великоi релiгiйноi вiйни, звернув свою увагу на пiвденно-схiдну Європу i генiально передбачив, що шукати союзникiв проти папiзму та ворогiв Швецii необхiдно на сходi й пiвднi, на невiдомих ще теренах мiж Днiпром та Днiстром.

Уже в роцi 1626 прибули до Москви шведський дворянин (?)[17 - Прим. автора.