Чорнобильська хроніка. Люди

Проте газгольдер з проходом потрощило на друзки бетону й арматури. Згодом надiйшло офiцiйне пiдтвердження, що з-пiд турбiнних радiацiйно-брудних примiщень до газгольдеру потрапив водень.

А ось на Чорнобильськiй АЕС газгольдера вже не було. Там побудували установку поглинання радiоактивних часток шляхом подачi рiдкого азоту. І вся пилюка, проходячи фiльтр, охолоджувалася та осiдала за температури мiнус 160 градусiв.

Була й третя аварiя. Вона здобула кодову назву «козел», що надалi поширилася на всi атомнi електростанцii Союзу.

Адже вона не лише псувала настрiй колективу, а й потребувала надзусиль для усунення наслiдкiв.

Того дня я вперше прийшов на роботу пiсля вiдпустки. І треба ж було такому статися, щоб саме цього дня вiдбувся розрив у одному з каналiв, вийшла вода, а все довкола запеклося в едину масу. Це, до речi, бiда всiх реакторiв РВПК-1000.

Наслiдки важко перелiчити. Треба розбирати конструкцii, свердлити, щоб дiстати весь графiт. Попри те, що емностi всi забрудненi радiацiею, треба лiзти у саму середину й лагодити.

Такi роботи не лише шкiдливi для здоров’я, а й займають чимало часу.

Пiсля проведених робiт з усунення наслiдкiв аварii я отримав опромiнення 12 бер, при тому, що аварiйна разова доза становила лише 5 бер. Мене на рiк вивели iз зони, але я продовжував працювати. Це була вимушена дiя, оскiльки за письмовим розпорядженням головного iнженера станцii максимальна допустима норма не мае перевищувати 25 бер. Якщо набираеш цю дозу – з атомною енергетикою мусиш попрощатися назавжди.

Хоч i отримуеш визначенi законодавством пiльги за шкiдливiсть на виробництвi. Зазвичай працiвники станцii за рiк не отримували максимально допустимоi дози опромiнення.

Тож, перший «козел» трапився на Ленiнградськiй АЕС, тодi нам вдалося заглушити реактор повнiстю i вчасно. З усiеi кiлькостi технологiчних каналiв розiрвало лише один.

Сам же реактор РВПК-1000 винайшов конструктор М. О. Доллежаль пiд керiвництвом Голови АН СРСР академiка Александрова.

Тодi промисловий комплекс Ленiнграда починав пробуксовувати у зв’язку iз браком електроенергii. Пiвнiч краiни забезпечувала Кольська атомна електростанцiя iз двома блоками по 300 МВт. Завдання полягало в розробцi простоi та бiльш потужноi моделi реактора. Автори у своему проектi сперлися на конструкцiю «Бичок», що використовувалася у виробництвi плутонiю для ядерноi зброi.

Принцип роботи «Бичка» був простiшим за простий.