На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Можна ж листа лишити в квартирi: так, мов, i так, iдь до батькiв, бо я тут бiльше не змогла, бо тут не життя, а погибель…
– І як ви там живете? – Дядько аж головою покрутив, дивуючись городянам.
– Отак i живемо, – усмiхнулася сумно жiнка. – От у мене: мати хвора, дiтей двiйко… Зiбрала що було, пальто останне взяла та й мiняла на хлiб.
– А як мiняла не стане?
– Не знаю…
– Отож-то й воно, що не знаю! – сказав з якимсь аж докором дядько. Дiстав з-за вуха цигарку (одну докурюе, а друга, скручена, вже за вухом стирчить), припалив од бичка, нацiлився на жiнку оком, од диму прискаленим: – Ну а нiмцi дуже лютують?
– Лютують, – вiдповiла просто жiнка.
– І вiшають?
– Вiшають… Оце недавно двох хлопцiв повiсили. Одному дев’ять рокiв, а другий ще менший.
– За що ж iх? – аж скривився дядько.
– Забрели на кладовище нiмецьке та два шоломи з iхнiх хрестiв i зняли. На голови примiряли… Дiти ж, вони з усього забавку зроблять.
Дядько бiльше й не розпитував: смоктав цигарку так, наче ii вiк не бачив. А жiнка продовжувала:
– А то ще двох залiзничникiв повiсили. За саботаж. На вулицi нашiй, на балконi… Вони на балконах i вiшають. Як побачать пiдходящий балкон, так на ньому й повiсять.
Грицько уже був i не радий, що до Харкова iде. Цур йому и пек – ходити попiд мертвими! Добре, що хоч дядько попався душевний: пообiцяв аж до базару довести. Йому все одно по дорозi.
– Стережися тiльки, щоб не обiкрали, – повчав. – Торбу не за плечима – перед собою носи.
Грицьковi од тих повчань ще страшнiше. Хоч бери та вертайся.
Вже по темному прикотили в Полтаву. Довго стояли на якихось манiвцях, вслухалися тривожно в усi звуки, що долинали знадвору.




