На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Упиралося, аж землю орало!
– Ану повернися! – це вже до Грицька. Чiпка, мов обценьки, рука одпустила комiр, Грицько обернувся i побачив двох полiцаiв у чорному. Двох битюгiв, яких тiльки в гарбу запрягати. – Голову! – скомандував той, що пiдiйшов останнiм. – Голову вище! – І коли Грицько задер голову, вiн, коротко хекнувши, стукнув його кулаком у пiдборiддя. В головi так i бемкнуло, в шиi аж трiснуло.
– Та чого ви б’етеся?! – закричав Грицько болiсно.
– Ти диви, воно ще й кувiкае! – здивувавсь полiцай.
Аж тепер побачив Грицько чималенький гурт посеред спорожнiлого ринку. І постатi в чорних мундирах. Однi стерегли отой гурт, оточивши його з усiх бокiв, iншi ходили площею, перебираючи погублений, покинутий в панiцi крам: що брали, що вiдкидали.
Потiм появився нiмець (Грицька уже впхали до гурту таких же хлопцiв та дiвчат, як i вiн). Нiмець щось рiзко скомандував, полiцаi заметушилися, стали шикувати похмурих, заплаканих бранцiв по чотири у ряд.
Пролунала команда рушати.
Погнали через тi ж ворота, тiльки не було вже полiцаiв iз коробами, а стояв ланцюжок нiмецьких солдатiв, багато iз них тримали на ремiнцях собак, здоровенних вiвчарок, що, побачивши колону, стали люто гавкати й рватися до неi, а позаду чорнiли вантажнi машини. Як тiльки колона вийшла на вулицю, солдати посiдали в машини й поiхали, а полiцаi, оточивши колону нiби чорним парканом, погнали ii вулицею.
– Куди нас ведугь? – спитав у сусiдiв Грицько, але нiхто йому не вiдповiв: вони чи то не знали й самi, чи iм не хотiлося й озиватись.
Їх довго вели безлюдною вулицею, потiм завернули на iншу, набагато ширшу, з багатоповерховими по обидва боки будинками, поки й дiйшли до високоi брами, коло якоi на вартi чорнiв полiцай. «Бiржа працi», – сказав хтось у натовпi, хтось, мабуть, мiсцевий, i Грицько став з острахом розглядати багатоповерховий будинок з такими величезними вiкнами, що в них запросто возом можна було в’iхати: будинок сiрiв посеред двору, за брамою.
Ось брама одчинилася, iх погнали через подвiр’я – прямо до сiрого будинку.
– По двое – заходь!
Так Грицько потрапив до величезного залу з високими вiкнами, з чудернацьким якимось помостом в одному кiнцi, з стiнами, щедро обклееними плакатами.




