На нашем сайте вы можете читать онлайн «Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана». Эта электронная книга доступна бесплатно и представляет собой целую полную версию без сокращений. Кроме того, доступна возможность слушать аудиокнигу, скачать её через торрент в формате fb2 или ознакомиться с кратким содержанием. Жанр книги — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Кроме того, ниже доступно описание произведения, предисловие и отзывы читателей. Регулярные обновления библиотеки и улучшения функционала делают наше сообщество идеальным местом для любителей книг.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

Автор
Дата выхода
26 ноября 2021
Краткое содержание книги Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана, аннотация автора и описание
Прежде чем читать книгу целиком, ознакомьтесь с предисловием, аннотацией, описанием или кратким содержанием к произведению Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана. Предисловие указано в том виде, в котором его написал автор (Анатолій Дімаров) в своем труде. Если нужная информация отсутствует, оставьте комментарий, и мы постараемся найти её для вас. Обратите внимание: Читатели могут делиться своими отзывами и обсуждениями, что поможет вам глубже понять книгу. Не забудьте и вы оставить свое впечатие о книге в комментариях внизу страницы.
Описание книги
У книжці вміщено завершальну частину роману «Біль і гнів», що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття. Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, «Чорний ворон» двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями. «Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою», написав у передмові до «Сина капітана» Анатолій Дімаров. Видавництво «Фоліо» перевидає твори, які автор повністю відновив.
Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана читать онлайн полную книгу - весь текст целиком бесплатно
Перед вами текст книги, разбитый на страницы для удобства чтения. Благодаря системе сохранения последней прочитанной страницы, вы можете бесплатно читать онлайн книгу Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана без необходимости искать место, на котором остановились. А еще, у нас можно настроить шрифт и фон для комфортного чтения. Наслаждайтесь любимыми книгами в любое время и в любом месте.
Текст книги
Населення ходить по вулицях кому коли заманеться, посеред ночi украли кулемета в полiцii – це не комендантська година, а суцiльний бордель!
– А як вони не слухаються, – поскаржився полiцай, що копав яму.
– Що значить – не слухаються? – запитав суворо Гайдук. – Ви хто: полiцаi чи тiльнi корови? Гвинтiвку з плеча i стрiляйте. Одного-двох уб’ете, решта слухатиметься, аж присiдатиме… І зарубайте на носi: я вам не Івасюта!.. Ідiть!
Полiцаi обернулися невмiло, закрокували, мов гуси.
«Вояки! – дивився iм у спини Гайдук. – 3 такими хiба наведеш порядок у селi!» Подумав про те, що варто пiдiбрати ще двох-трьох полiцаiв уже в Хоролiвцi. Серед карних злочинцiв, що сидiли у в’язницi. Злодii? Убивцi? Бандити? А Гайдуковi такi й потрiбнi. Щоб i матерi не пожалiли рiдноi. Головне – прибрати одразу ж до рук, щоб бiльше смертi боялися.
Ну, це вiн зумiе.
І ще про одне думав Гайдук, повертаючись до управи. Коли перевозити Ольку: зараз чи трохи пiзнiше.
Аж усмiхнувся, задоволений.
А коли пiзно ввечерi зайшов до прибраноi хати та лiг на застелене старанно лiжко (не роздягаючись лiг, наче на фронтi, ще й кобуру на живiт пересунув, щоб була пiд рукою), коли вмостився як слiд, став думати про Івасюту.
А вiн же десь е, Івасюта. Десь одлежуеться, зализуе рану: не мiг зайти далеко, не мiг.
«Начальник сiльськоi полiцii, – аж скрипить вiн зубами. – Дорфполiцай!» – Найнижчий щабель у нiмецькiй драбинi.
Пригадав, як кричав йому в спину комендант, вимагаючи бiгти, i аж кров ударила в голову…
Звiвся, закурив, щоб заспокоiтись. Нерви, друзяко, нерви. Старiемо, чи що?..




